Насправді рецепт гарного навчання простий, але він вимагає безпосередньо участі батьків у цьому — усе починається з дому. І це не наші вигадки. Ця теорія доведена вченими.

Усі батьки завжди прагнуть, щоб їхня дитина була найрозумнішою, найуспішнішою і кмітливою. Вони купують багато книг, щоб оцінки в школі були кращими, але найчастіше не можуть приділити уваги, щоб перевірити домашнє завдання або допомогти дитині.

Читати вголос. Четверо дослідників з Дитячого медичного центру міста Цинциннаті довели практичним шляхом, що читання вголос безпосередньо впливає на розвиток дитячого мозку. У момент читання вголос задіються ті частини мозку, що відповідають за аудіосприймання. Ба, читання вголос  — це запорука того, що ваші діти читатимуть більше й краще, коли підростуть. Джулі Грос-Льюїс, Мередіт Вест і Ендрю Кінг із університету Айова провели експеримент і з’ясували, що навіть прості звуки впливають на мовлення в дитини: «Коли діти тільки починають вивчити слова й видають звуки, схожі на звуки мовлення, матері реагують на них, як на щось важливе, нібито дитина вже з ними розмовляє. Звук має навіть більше значення, якщо він вимовляється під час читання, тому що тоді він пов’язаний із простими фразами із книги». Найкращий спосіб прищепити любов до книг і розвинути уяву дитини — це читати разом з нею.

Дякувати. Дослідження, опубліковані на сайті журналу Forbes, показують, що проста подяка має багато переваг. Тільки один раз сказане «спасибі» поліпшує психологічний стан, зміцнює психіку, знижує агресію та є запорукою для нових знайомств. Згідно із дослідженнями, подякувавши незнайомцеві, ви даєте шанс і надію на появу нової дружби й нових взаємин. Тому навчіть дітей цінувати те, що вони мають, і дякувати за те, що вони отримують від інших людей.

Уява. Університет у Тель-Авіві провів експеримент за участю дев’ятирічних дітей. Учені прагнули дізнатися, як віддаленість від об’єктів впливає на абстрактне мислення дитини (останнє, у свою чергу, пов’язане з уявою). Дітям показували картинки від власної парти до Всесвіту та у зворотному порядку, а згодом пропонували скласти простий тест на рівень креативності. Учасники, які бачили, як їхній маленький світ розширюється до розмірів Всесвіту, виявляли кращі результати, ніж ті, чий світ звужувався до розмірів шкільної парти. Міркування «назовні», а не «всередину» налаштовує дітей на фантазії, допомагає їм побачити предмет з різних точок зору, мислити за межами поняття «зараз». Не поспішайте говорити дітям, що вони видумують, краще обговоріть цю вигадку з ними, розгляньте її зусібіч. Дитяча уява не знає меж, тому не варто зводити їх штучно.

Настільні ігри.  Граючи в настільні ігри з дітьми, ви вчите їх красиво й гідно програвати та вигравати, а також ви вчите стратегії. Ба, деякі дослідження, наприклад, опубліковані в журналі «Розвинена психологія», свідчать про користь ігор, що змушують дитину рахувати кількість кліток, на які потрібно просунути фішку. Дослідження «Psychological Science» показало, що головоломки, кубики й настільні ігри допомагають розвити в дітей просторове й логічне мислення. Витратьте годину в день і зіграйте з вашими дітьми, наприклад, в «Монополію»: це стратегія, що вчить рахувати, читати й мислити на кілька ходів уперед.

Цінуйте природу. Journal of the Study of Religion, Nature and Culture вивчив взаємини дітей із природою й з’ясував, що навіть проста прогулянка на вулиці змусить дитину почуватися натхненно. Діти, які грають на повітрі 5–10 годин на тиждень, говорять, що відчувають духовний зв’язок із землею й почуваються зобов’язаними захищати її. Чим більше часу діти проводять на вулиці, тим міцнішим стає їхнє здоров’я, та й настрій помітно поліпшується. Навіть Всесвітня Організація Здоров’я рекомендує дітям як мінімум годину на день приділяти фізичним вправам на повітрі — інтенсивним або не дуже. Ба, нещодавнє дослідження в JAMA показало, що діти, які в школі проводять більше часу на вулиці, мають менший шанс стати короткозорими.

Доброта врятує світ. Діти, які проявляють доброту одне до одного, щасливіші й користуються більшим визнанням у своїх однолітків. П’ятеро вчених з Каліфорнійського університету провели невеликий експеримент: вони досліджували дітей віком 9–11 років з 19 різних класів у Ванкувері протягом місяця. Їм було запропоновано робити три добрі справи на тиждень або відвідати три нові місця на вибір. Яке б рішення вони не ухвалили, їхнє самопочуття за місяць помітно поліпшилося, вони почувалися щасливішими. Однак діти, які робили добрі вчинки, досягали й іншої, неймовірно важливої мети — вони отримали визнання однолітків. Воно безпосередньо впливає на академічну успішність дитини та її успіх серед однокласників. Просто попросивши учнів бути добрими стосовно одне одного, учитель згуртовує клас і знижує ймовірність шкільного цькування.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: