Одна звичайна мама одного звичайного ранку подумала: а чому б не привчити свого трирічного сина до самостійності вже зараз? Жінка замислилася, чому вона досі нагадує своїй дитині, коли необхідно стригти нігті, умиватися і подавати одяг. До того ж малюк уже давно всіх запевнив, що він дорослий. Мама сказала: «Якщо ти вже дорослий, то ти маєш сам вирішувати, що тобі необхідно саме зараз. Подивися на свої руки. Вони розфарбовані фломастером. Як ти вважаєш, їх потрібно мити?» І хлопчик відповів, що не потрібно. Йому і так зручно. Чи не зарано мама вирішила привчати дитину до самостійності? Чи з того вона почала?

Складність в елементарних речах. Виявляється, дітям дуже важко робити те, до чого ми всі звикли. Вони не мають відчуття часу, не розуміють, що означає спізнюватися. І так триватиме доти, поки ви робитимете все за дітей. Аж раптом малюк іде до школи, і ви перетворюєтеся на сувору маму, яка вимагає від дитини всього, одразу та ще й самостійно. Або ж не перетворюєтеся, продовжуєте «няньчити» свого малюка аж до підліткового віку, поки він не скаже вам «досить», і насправді виявиться, що він не пристосований до життя. Сумна картина, але поширена. Що ж, можна вчинити інакше. Ця звичайна мама правильно мислить, що необхідно починати розвивати самостійність уже змалку. Тоді у школі не виникатиме в дитини проблем, що вона раптом забула щоденник, або одягнула зім’яту форму. Але як правильно донести свої вимоги до дитини, не сформувати в ній відразу чи протест проти цих вимог?

Провідна дія — гра. Діти дошкільного віку весь час грають. Вони прокидаються і грають, засинають і продовжують грати. Відчуйте їхній настрій і вимагайте у формі гри. Почніть з вечора. Час збирати іграшки? Малюк вередує і не хоче. Перетворіться на роботів. Вмикайте програму зі збирання іграшок. Повільно? Дайте дитині з’їсти «чарівне» яблуко «прискорення дій» або випити «незвичайного йогурту швидкості».  

Готуємо одяг у садок і надаємо зробити вибір. Діти люблять допомагати, відчувати свою значущість, утім як і всі ми. Запитайте в малюка, що завтра він одягне у садок спочатку. Налаштуйте на правильну відповідь і допоможіть дитині дібрати білизну, кофтинку чи сукню на завтра. Придбайте спеціальний дитячий стілець, на який можна було б складати приготований на завтра одяг. Поступово дитина привчиться до порядку.

Хто швидше одягнеться? Не забуваймо про гру як основну дію дитини. Зазвичай зранку в родині всі поспішають. Але мамі доводиться не лише одягатися, але й одягати дітей. Не виконуйте за дитину те, що вона може зробити сама. Вона вчора склала речі на стільчик. Нехай тепер бере їх і одягається. Улаштуйте змагання, хто швидше одягнеться. Привчайте іноді заглядати в дзеркало і вчитися оцінювати свій вигляд. Наприклад, погляньте на одягнену дитину і скажіть, що щось не так. А, здається чиїсь оченята не зовсім прокинулися. Може, варто їх умити водичкою? Кілька разів повторіть схожі фрази і дитина навчиться поступово сама робити всі ранкові процедури.

Самостійність розвиває увагу. Однією з причин того, що діти не можуть самі себе обслуговувати, є їхня розсіяність. І це, звісно, нормально. Але не нормально буде, якщо не усувати цю розсіяність, через яку так часто страждають школярі. То спортивну форму забудуть, то зошит чи підручник, і самі з цього дивуються, особливо, коли чують у відповідь учительське: «А голову ти не забув?». Якби ще й у цій голові трималося все і нічого не забувалося. У дошкільнят достатньо часу для розвитку уваги, а в батьків є безліч ідей та ігор для цієї вправи. Головне — навчити послідовності, орієнтуватися в часі та розвивати дрібну моторику, адже це також сприяє розвитку уваги й зосередженості. Почніть із незначного: навчіть користуватися шнурками, ґудзиками, розрізняти лицьовий і зворотній бік одягу, стежити за часом (для початку можна використати пісковий годинник).

Учимося заощаджувати час. Надзвичайно важливе вміння для школяра. Але його іноді не мають навіть дорослі. Так, трирічна дитина не розуміє час, не відчуває його. Натомість вчитися заощаджувати його вже зможе. На будь-яку дію, яку дитина може виконати швидше, ви можете давати певне обмеження в часі. Наприклад, збереш іграшки за 5 хвилин — устигнеш переглянути мультфільм, одягнешся швидше, ніж учора — встигнеш погратися в садку перед сніданком.

Не зайвим буде годинник у дитячий кімнаті. Можливо, цифр дитина ще не знає, але вона точно зрозуміє, коли ви їй скажете, що велика стрілочка має дійти до певного місця і за це час малюк має встигнути одягнутися. Так поступово він навчиться орієнтуватися і краще засвоїть годинник.

Не забуваймо, що все має відбуватися в ігровій формі. А ще важливі м’якість у голосі, помірна суворість і, звісно ж, похвала за те, що дитина впоралась із чимось швидше і краще, ніж учора. Вам поки поспішати нікуди. Попереду ще кілька років до школи. Уже у першому класі ви отримаєте плоди своєї праці. Адже ваш малюк на відміну від інших дітей і на відміну від вас у його віці, сам збиратиметься до школи, не забуватиме своїх речей, виявлятиме самостійність і зібраність, а отже, краще адаптується до нової обстановки.