За останні роки у нашій країні набули популярності різноманітні методики та курси раннього розвитку. Дітей навчають читати й рахувати з перших років життя, стимулюючи інтелектуальні можливості. Але історія знає чимало прикладів, коли втручання людини у природні процеси завдавало більше шкоди, ніж користі.

Осмислення інформації

Апологети раннього розвитку апелюють до того факту, що мозок дитини найактивніше формується до трьох років, і в цьому віці запам’ятовує всю інформацію навколо. Це так, але запам’ятати мало — потрібно ще й осмислити! Але в дитини ще немає абстрактної уяви, що спричиняє помилки світосприйняття. Наприклад, діти, яким змалку демонстрували картки з екзотичними тваринами, добре запам’ятали всі назви, але… не змогли упізнати тих самих тварин у зоопарку! Вони вважали, що «жираф» чи «бегемот» — це назва папірця з картинкою.

Необхідність гри

Дитяча психіка не є чимось нескінченним — якщо активно стимулювати один її бік, інший неминуче страждає. А більшість методик раннього розвитку, зокрема картки Домана чи класи Монтесорі, не включають сюжетно-рольові ігри. Чому? Відповідь проста: у той час, коли методики створювалися, гра видавалася даремною витратою часу.

Сьогодні психологи довели, що сюжетно-рольові ігри надзвичайно важливі, адже розвивають базові психічні функції. Власна воля, фантазія та емпатія, уміння прохати та висловлювати власні потреби  на цьому етапі важливіші за алфавіт, якого дитина й так навчиться трохи пізніше.

Розвивальні центри

Мабуть, найгірше, що можна зробити — це віддати дитину у центр раннього розвитку. Жодні методики не замінять у перші роки життя спілкування з батьками, адже батьки є найголовнішими людьми у світосприйнятті малюка, саме через них він учиться жити. Чужі люди навкруги цього не замінять.

Соціалізація

Припустимо, що дитина успішно засвоїла у дошкільному віці письмо, читання, математику та інші програми початкових класів. Що ж буде з нею у школі? Їй буде нудно! А найгірше, що дітям-вундеркіндам зазвичай нецікаво грати з однокласниками, в них уже «дорослі» інтереси. І якщо починається «перестрибування» через класи, соціалізація геть порушується.

Не інтелектом єдиним

Попередня епоха людства минула під знаком технологічного виробництва, і під час виховання дітей перше місце посідали такі цінності, як слухняність та ерудиція. Наразі виявилося, що «емоційний інтелект» та винахідливість є не менш важливими та необхідними для щастя, тож головне у розвитку — це своєчасність та збалансованість.