Приємно бачити чемних та ввічливих діточок — маленькі джентльмени та леді моментально підкорюють серця дорослих. Але значно частіше дитина є маленьким дикуном, який ще нічого не знає про правила поведінки, і знати не бажає, бо їй так зручніше. З чого ж почати виховання?

Передусім варто пам’ятати, що всі без винятку правила поведінки слугують єдиній меті: зробити спільне перебування людей приємним — комфортним та безпечним. Саме тому потрібно притримувати двері, не галасувати, не можна чухатися (інакше здається, що людина не дотримує гігієни, а це медично небезпечно!) та решта.

Починайте з раннього віку. Коли дитина починає розмовляти, серед перших вивчених слів мають бути «будь ласка» та «дякую». Відколи сідає за стіл та бере до рук ложку, тоді ж можна починати вчити їсти акуратно. М’яко, терпляче, ураховуючи, що дитина може бавитися з їжею для дослідження, але привчати. Не сварити за неохайність, ні — показувати, як потрібно, як краще.

Звісно, міра важлива у всьому, і виховувати світську даму з дівчинки дошкільного віку, чи галантного лицаря з хлопця-малюка теж є зайвим. Якщо дитина у підлітковому віці зацікавиться аристократичними колами, вона зможе самостійно вивчити різницю між виделками на королівському столі.

Необхідний мінімум правил поведінки для дітей:

•        Говорити «дякую» і «будь ласка» щодня. У першу чергу мамі, бо, хоча турбота про дитину і є обов’язком, дитина має розуміти, що мама вкладає зусилля у певну справу. Дякувати за їжу, за прання (коли дитина ще сама не в змозі прати свої речі), за дрібні сюрпризи на зразок цукерки чи іграшки, просто за передані речі — все як з дорослими.
•        Їсти з закритим ротом, без зайвих звуків. Тобто жодного плямкання, чавкання тощо.
•        Правильно користуватися столовими приборами. Тримати ложку та виделку правильно та підносити до рота під належним кутом, тримати ніж у руці нескладно. Знайдіть відповідні моменти у мультфільмах чи дитячих фільмах, щоб дитина взяла приклад не тільки з вас, але й з авторитетних казкових героїв.
•        Витирати рот після їжі серветкою. Звісно, не в кожної сім’ї вдома для щоденного використання лежать на столі серветки, але цю традицію варто підтримувати.
•        Не спиратися ліктями на стіл. Це правило пов’язане зі збереженням власної постави: якщо лікті таки покласти на стіл, деформуються або плечі, або хребет, або грудна клітка. Якщо дитина вміє дослухатися до власного тіла, займається спортом і звикла тримати поставу, проблем з ліктями просто не виникне.
•        Не перебивати людину, яка говорить, а тим паче розмовляє з кимось іншим. Навіть якщо ця людина — мама з подругою (ми вже писали статтю про те, як привчити дитину не перебивати).
•        Не коментувати, як виглядають інші люди. Доречні лише компліменти, і слід вчити дитину робити їх правильно.
•        Уміти писати листи подяки. Звісно, це не якісь пафосні послання з печатками (хоча залежить від адресата), але якщо ми дякуємо людям усно, так само варто дякувати й письмово. Дитина, яка вже має телефон, може робити це через СМС, у месенджерах чи соцмережах.
•        Ніколи не сміятися над тими, хто слабший. Без коментарів.
•        Правильно користуватися мовою жестів. Важливо вміти вчасно і правильно помахати комусь рукою, уникати жестів, що можуть здатися зневажливими. І навпаки, не вимахувати безладно руками під час розмови, не хапати співрозмовника за руки чи одяг.
•        Називати дорослу людину лише на ім’я, на «ти» можна, лише коли вона це сама дозволила дитині. Узагалі формат звертання у суспільстві досі не усталений: хтось за старою звичкою дозволяє дітям казати «тьотя Маша», «дядя Саша», хтось вчить звертатися на кшталт: «Пані Марино!». Тому краще індивідуально уточнювати, хто яке звертання до себе хоче чути.
•        Не забувати притримувати відчинені двері, якщо хтось іде слідом. Звісно, мала дитина ще не може утримувати двері — їх відчиняєте і тримаєте перед нею ви. Але з певного віку, особливо шкільного, прищеплюйте таку звичку.
•        Уміти ввічливо відповідати на телефонний дзвінок. Жодних грубих «Альо» або «Хто це?». У зовсім ранньому дитинстві це виглядає мило, але війти в звичку з віком не повинно.
•        Навчитися встановлювати візуальний контакт під час розмови. Тобто дивитися співрозмовникові в очі, але не надто нав’язливо.
•        Не показувати пальцем на когось і не розглядати. Це дратує, а ми пам’ятаємо про комфорт та зручність.
•        Прикривати рот, чхаючи або кашляючи. Це елементарна вимога гігієни. До речі, прикривати краще не долонею, а згином ліктя: якщо ви ще так не робите, наполегливо радимо сформувати нову звичку!
•        Запрошувати когось, хто залишився один, приєднатися до своєї компанії. Для цього дитина повинна відчувати незручність, якщо, наприклад, вона грає з іншими дітьми, а хтось сумує осторонь.

І головне правило — поважати оточуючих та ставитися до всіх доброзичливо!