Особливо у супермаркетах дуже поширена ситуація, коли дитина кричить, що є сили: «Купи! Купи! Купи!». Сльози, істерика, мати готова провалитися крізь землю від сорому, бо ніяк не може вгамувати малюка.

Дискомфорт відчувають усі покупці. Хтось осуджує горе-мамочку, хтось співчуває їй, але від цього нікому легше не стає, доки ця «галаслива компанія» не вийде з магазину. Така неприємна ситуація може статися, коли дитина і з татом, і з будь-якими родичами (ті звісно у багатьох випадках купляють, що завгодно, аби дитина припинила репетувати, що потім ускладнює моменти виховання для матері). Якщо ви не хочете стати, таким собі, скандальним клоуном у супроводі «клоуненяти», то ці поради стануть вам у пригоді.

Готуйте дитину перед походом у супермаркет заздалегідь. Розповідайте та показуйте гроші, скільки ви берете з собою, що придбаєте, складайте перелік покупок (уголос проговорюйте кожну покупку і приблизну ціну). Навіть якщо дитина ще не до кінця розуміє, їй буде цікаво, так вона почуватиметься повноцінним членом сім’ї. А з дітьми старшого віку можна порадитися: «А що нам ще потрібно? Щоб ти хотів з’їсти сьогодні?» Звісно коригуйте поради дитини та спрямовуйте у потрібному вам руслі. У формі діалогу можна розв’язати все і знайти компроміс.

Для дитини 1,5-2-х років визначтеся, що ви в змозі придбати їй. Нехай це буде дріб’язна покупка, але щось потрібно придбати. Якщо не бажаєте або не можете виділити кошти з сімейного бюджету на це, краще не беріть дитину із собою.

У жодному разі не кажіть неправду дитині. Часто ми самі того не помічаючи, спочатку пообіцяємо дитині щось, а у магазині різко змінюємо своє рішення через погану поведінку нашого малюка, наприклад, відмовляємо. Це може призвести до конфлікту і той випадок клоуна з «клоуненятою» вам забезпечений.

Перетворіть похід до магазину на цікаву гру. Дозволяйте продукти (які дитина в змозі підняти) та інші товари складати до кошика чи у візок. Пояснюйте, чому обрали такі яблука, масло, сир, а не інші, чому купили таку зубну пасту, а не ту, що стоїть на останній полиці чи навпаки. Кажіть уголос ціну товарів. Не сваріть дитину, якщо вона схопила щось не те, обережно покладіть його назад і все. Звісно так процес придбання товарів може затягнутися. Але ж, поміркуйте, вам важливий заощаджений час? Чи гарний настрій дитини, ваш та оточуючих?

Залучайте малюка до вибору необхідних товарів для життя. Якщо ви дитині постійно все заборонятимете у супермаркеті: «Те поклади, те не хапай, бо дядя міліціонер прийде та посварить чи забере тебе з собою!», вона сприйматиме магазин як щось страшне. А у старшому віці, може статися так, що дитина не вмовити піти купити хліба! Чи навпаки, якщо не звертати на сина чи доньку уваги, не залучати її до побутових справ: забігла, придбала необхідні покупки і побігла далі; в такому випадку у дитини може загалом виникнути спотворене ставлення до грошей та вибору товарів.

Ураховуйте настрій малюка! Діти, як і дорослі, можуть бути у гуморі, можуть засмучуватися, сумувати. Ви найкраще знаєте свою дитину. Може, їй взагалі не хочеться йти до магазину саме зараз. Тоді зробіть усе, щоб вона залишилася вдома або на дитячому майданчику погралася недалеко від супермаркету (попросіть когось наглянути за малюком). Ніколи не забувайте, що ваш син чи донька ще просто діти — і це вагомий аргумент.

Можливо, ваша дитина просто не готова сприймати нову інформацію саме зараз. Грайте вдома «у магазин» із іграшковими грошима. Зробіть усе, щоб не брати дитину у поганому настрої до супермаркету! Навчити дитину взаємодіяти з грошима, уміти самостійно купити продукти, речі та правильно обрати необхідний товар — це звісно дуже важливо. Але не примушуйте ні до чого малюка силоміць — усьому свій час.