Тільки-но дитина починає накопичувати власні гроші, одразу слід привчати її до відповідальності за них. Але починати виховувати цю відповідальність необхідно значно раніше. Зазвичай, у віці 5–6 років батьки дозволяють своїм дітям ходити за покупками за умови, що магазин знаходиться поряд. Саме тоді й починає розвиватися відповідальність за доручену суму грошей. А якщо передбачене отримання решти за покупку, то дійсно можна перевірити, наскільки відповідально поставиться дитина до грошей: чи принесе все до копійки, чи витратить за своїм бажанням.

Якщо після такого завдання малюк повертається додому з додатковими пачками морозива чи цукерок, засмучуватися не варто. Це нормально для дітей і вихід лише один: проводити бесіди і привчати до вміння розпоряджатися дорученими грошима. Якщо розмови не допомагають, то дієвим буде такий метод, коли дитина знову повернулася додому без решти грошей, але з купою непотребу, відмовити їй у купівлі чогось, або відмінити похід у кафе чи розважальний центр, і пояснити, що тепер, після таких витрат, грошей не залишилося.

Фінансову відповідальність виховують, коли дитина влаштовує істерику і вимагає купити їй якусь іграшку. Пообіцяйте їй, що ви купите цю річ, лише коли всі наявні вдома іграшки ви разом зберете і продасте. Тоді цієї суми вистачить на купівлю бажаного. Звісно, діти не погоджуються з такою умовою, але вже починають замислюватися над ціною товару.

Середній шкільний вік. Значно легше прищеплювати дитині відповідальність за кошти, коли вони вже є у малюка. Він чітко розуміє, що це його власні гроші і ними можна розпоряджатися на свій розсуд. У середньому шкільному віці можна вже починати привчати обліковувати свої доходи і витрати. Придбайте разом спеціальний зошит чи блокнот, у якому ви допомагатимете записувати, на що дитина бажає витратити гроші, скільки їх усього є і прорахунки можливих джерел доходів. Це не тільки привчіть до відповідальності, але й до контролю своїх витрат, а отже, сприятиме фінансовій свободі.

Фінансові обов’язки в сім’ї. Як у кожного члена родини є свої домашні зобов’язання (у дітей, наприклад, поливати квіти чи вигулювати собаку), такі обов’язки мають бути й фінансовими. Тато заробляє гроші, мама відповідає за купівлю продуктів, а дитині приблизно у віці 10 років також можна надати свої фінансові обов’язки. Наприклад, нехай малюк вираховує суму грошей, необхідну на транспорт чи розважальні заходи. Надану дитиною інформацію не ігноруйте, а дійсно відкладіть на транспорт.

Витрати слід планувати. Як ви складаєте перелік потрібних речей, ідучи до магазину, так і дитина має навчитися складати перелік того, що вона хотіла б придбати.  Можливо, ці бажання ви разом запишете до облікового зошиту. Ідучи з дитиною до магазину, запитайте, чи не бажає вона щось купити. Запропонуйте порівняти ціну цього товару і надайте можливості дитині самій зіставити ціну з якістю, обрати найвигіднішу пропозицію. Якщо ви бачите, що дитина помиляється, надайте їй можливість зробити це. Фінансова помилка, припущена одного разу, застереже від таких помилок у майбутньому.

Старший шкільний вік. Фінансову відповідальність може допомогти виховати відкриття рахунку в банку. Видаючи кишенькові кошти, запропонуйте дитині раз на місяць відкладати певну суму на цей рахунок або ж робіть це самі. Розкажіть, що знімати їх можна буде лише наприкінці року і зацікавте тим, що таким чином дитина зможе придбати більш дорогу чи корисну річ. Не завадить бесіда про те, що насправді є дійсно корисним: новий велосипед, ігрова приставка чи витрата грошей на навчання або курси. Розкажіть, що мислити слід наперед і вклад грошей у власний розвиток є значно кориснішим.

Як не зашкодити виховуючи? Фінансова відповідальність — це ще й уміння зберігати кошти. Ще з самого малку попередьте дитину про те, що гроші — це ризик. Вони можуть загубитися, їх можуть вкрасти, і щоб цього не трапилося, поясніть, що не можна хизуватися ними, користуватися гаманцем, носити із собою всю наявну суму. Але фінансова відповідальність не повинна полягати в тому, що гроші — це головне в житті. Якою відповідальною не була б дитина, вона має розуміти, що у разі життєво важливих чи небезпечних ситуацій, шантажу необхідно без вагань відати гроші, адже нічого дорожчого немає за життя і здоров’я.