Минулого разу ми говорили про слово-схвалення «молодець» та ризики, які воно приховує. Сьогодні підготували для вас пост про альтернативні методи, що допоможуть підтримати, мотивувати та хвалити дитину так, аби це не спровокувало формування залежності від гарної оцінки інших.

Говоріть те, що бачите.

«Ти сам узув черевички!», «У тебе вийшло!» — прості безоцінні слова, які покажуть дитині, що ви побачили її досягнення та розділяєте з нею її успіх. Це також допоможе дитині самій отримати задоволення від власного досягнення, правильно його висловити. Інколи потрібно докладніше описати те, що ви побачили. Звертайте її увагу на результат та вплив, який мають її вчинки чи дії: «Подивись як гарно квітне! Ти поливав та доглядав за цією квіткою», «Дивись-но як радіє Ганна, коли ти поділилася з нею іграшкою». Це зовсім інше, ніж оцінювати дії дитини.

Не говоріть — питайте!

Запитаннями ви допоможете дитині самій дійти висновку. «Що сьогодні вразило тебе найбільше?», «Як ти здогадалася взути саме ці черевики?». Слухайте її та розділяйте з нею її емоції.

Не кажіть нічого.

Кожна мотивація та схвалення мають бути підкріпленні дійсно чимось важливим. Не хваліть дитину за кожну дрібницю: почистила зуби, поставила тарілку в раковину, прибрала іграшки. Ці дії мають бути виконані за замочуванням, і дитина не має отримувати схвалення за те, що й так має бути зроблено.

Звісно, не всі схвалення, компліменти, вирази шкідливі. Але ви самі повинні усвідомлювати мотив своїх слів. Наша реакція допоможе дитині відчути контроль свого життя. Чи вона шукає у нас підтримку? Чи допоможуть наші слова вирости їй більш самостійною, спроможною самостійно ухвалювати рішення? Чи вона буде залежною від схвалення оточуючих?

Зазирніть трішки далі, ніж за гарну поведінку сьогодні чи почищені зуби. Не оцінюйте своїх дітей у бажанні їх заохотити. Позитивне підкріплення насправді не завжди є позитивним.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: