Відомо, що дуже шкідливо кричати на дитину, а тим паче у гніві здіймати на неї руку. Але як утриматися навіть від підвищення голосу, коли емоції захоплюють, а дитина немов навмисне провокує? Пропонуємо ефективні техніки заспокоєння з досвіду матусь!

Екстрена допомога

  •        Відступ. Якщо дія розгортається у квартирі чи іншому безпечному та знайомому для дитині просторі, простий та радикальний крок — фізично дистанціюватися. Якщо ви відчуєте, що скаженієте й ось-ось зірветеся, терміново підіть, наприклад, на кухню, і спрямуйте агресію на миття посуду. Якщо є час, підіть у душ: вода прекрасно змиває негативні емоції.
  •        Спускання пари у жартівливій боротьбі. Матуся одного неслухняного сина, відчуваючи, що дратується, починала гарчати: «Гррр, зараз я перетворюся на перевертня та тебе покусаю, грррр!» — після чого починала жартома боротися з малим та валяти його на килимі. Така «боротьба» дає змогу розрядити ситуацію.
  •        Рухова активність. У чудовій повісті Г. К. Вестлі «Папа, мама, восьмеро дітей і вантажівка» вся сім’я, розсердившись, бігала довкола будинку, повторюючи: «Я серджуся! Я серджуся!» Жарти жартами, але краще лупцювати спеціальну подушку, ніж дитину.
  •        Висловлюйте емоції. Коли вже достатньо доросла дитина ниє чи вередує, підкреслено стриманим тоном розкажіть їй, що ви відчуваєте: «Знаєш, подібні капризи мене неймовірно дратують. Я відчуваю, що незабаром закричу, і не лупцюю тебе тільки тому, що дуже люблю. Як уважаєш, чи гарно буде, якщо ми продовжимо обмінюватися негативом? Нуж бо ми краще… (компромісний варіант дій) і припинимо злитися». Ви висловите емоції, а дитина зрозуміє, що годі випробувати мамин терпець.

«Сонце нехай не заходить над вашим гнівом». Якщо ви все ж не стрималися від підвищення голосу, помиріться з дитиною веред відходом до сну. Урешті-решт, уміння визнавати свою неправоту та перепросити — теж навичка, і хай дитина перейме її від вас.

Аналіз регулярних «зривів»

Якщо ситуація повторюється постійно, варто розібратися перш за все у собі. Адже ви якось стримуєтеся від крику та розпускання рук у транспорті, у розмові з колегами чи начальником, касиром, чиновником тощо. Справа у тому, що дитина залежна від вас та беззахисна.

Більшість у перший рік материнства ладні зірватися від постійного недосипу та втоми, тож причина не тільки і не стільки у дитині, скільки у незадоволених потребах. Прохайте про допомогу близьких та знайомих, вивільняйте час для себе — це дасть вам такий потрібний «запас міцності».

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: