Чи ви знали, що діти винахідливіші, ніж дорослі? Психологи стверджують, що дитина у віці 3–5 років здебільшого несвідомо говорить неправду, за словами фахівців, — це добре розвинута уява. Але сучасні діти своєрідні, тому напевне багато батьків стикалися з тим, коли діти спеціально говорять неправду, аби, наприклад домогтися свого.

–  «Мамочко, мамочко, йди швидше сюди!» — кличе маму Максим, 3,9 років з сусідньої кімнати.

Мама, зайнята, на може швидко підійти.

– «Зараз синку, почекай хвилину!»

– «Мамо, мамо, мамо, швидше йди сюди, я вдарився, у мене кров!»

Мати, як скажена біжить до сина, а той сидить посміхається, крові немає, усе гаразд. Мета досягнута, але неправильним шляхом.

Подібні витівки дітей потрібно якомога швидше коригувати, аби дитина не звикла до неправди заради досягнення своєї  мети.

Як поводитися батькам, якщо вони помітили, що дитина говорить неправду?

1. Підіграйте, якщо бачите, що це фантазія чи жарт. «Мамо, там у лісі динозавр, я напевне знаю, що в нього великі зуби, він сам величезний з крилами!» Подібні фантазії виникають у дітей, коли вони переглядали напередодні мультик на цю тему, або нещодавно мати придбала розмальовку з динозаврами. Поспостерігайте за дитиною, коли вона розповідає щось подібне, ви обов’язково помітите зв’язок. І підіграйте: «Ну він, мабуть, десь дуже далеко-далеко, звідси не видно, тому все може бути. Цікаво, а в нього є свої діти? Як ти гадаєш?»

2. Змусьте дитину зізнатися, але по-доброму.  Якщо ви бачите, що дитина говорить неправду, інформація дійсно підтвердилася, тоді відверто поговоріть із сином чи донькою. Не сваріть, а зробіть так, щоб дитина зізналася. «Завжди краще сказати правду, не боятися, адже я ціню те, що ти зрозумів й нарешті розповів правду. Я поважаю це, але намагайся більше не чинити так, а завжди говори правду. Тобі самому буде легше жити!» Поясніть, що неможливо сховати брехню. Усе одно колись хтось дізнається правду, тоді наслідки можуть бути гіршими. Наведіть приклади, пограйте в рольові ігри (брехун і той, кого обманюють), вигадайте, наприклад, казковий сюжет.  

3. Не говоріть неправду самі. Діти не повинні бачити, що ви, наприклад, у розмові телефоном комусь говорите неправду, що ви не вдома чи щось подібне. Діти помічають усе, навіть у 3–4 роки. Не обіцяйте синові чи доньці того, що не можете виконати. Батьки часто, аби заспокоїти дитину, ладні з неба зірочку дістати. «Не плач, я завтра тебе поведу в парк! Гаразд, я куплю тобі іграшку, тільки завтра!» А насправді, нічого не хочуть робити. Це ускладнює процес виховання та знижує батьківський авторитет. Дитина справедливо може поставити запитання: «Чому батькам можна говорити неправду, а мені ні?»

Завжди з розумінням ставтеся до дітей, коли вони говорять неправду, адже в такому віці вони ще не здатні розуміти повністю морально-етичну складову неправди. Коригувати подібну поведінку слід відразу, аби потім не було складніше у вихованні порядної особистості.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: