Звичка — дія, яка часто повторюється. Вона формується так, що часом стає автоматичною, тому ми припиняємо її помічати. Дитина може смоктати палець, колупати у носі, шморгати. Шкідливою звичкою це не назвеш, але й не зважати на такі сигнали не можна. Так тіло дитини сигналізує, що якісь її потреби не задовольняються.

Чому такі звички з’являються? 

• Брак батьківської уваги чи турботи. 
• Суворий стиль виховання й забагато обмежень.
• Стрес.

Сформована звичка допомагає дитині заспокоїтися чи відволіктися від певних емоцій. Часом сигналом до батьків можуть бути непомітні на перший погляд речі: дитина перераховує всі іграшки, перш ніж піти до садка, чи декілька разів перевіряє портфель перед школою. Це маркери тривожності, що мають голосніше за дитину сповістити вас, що потрібна допомога.

Що робити?

Стежте за дитиною, аби зрозуміти, які ситуації спричиняють її звернення до звички. З чим пов’язана така реакція? Після цього необхідно добре поміркувати, яку саме потребу дитина маскує за своєю звичкою. Якщо вам важко впоратися самотужки, зверніться до спеціаліста.

Гарно працює спосіб казкотерапії. Приклади таких казок ви можете знайти у нашій книзі «Ігри і казки, які лікують». 

Що робити НЕ потрібно?

• Кричати чи сварити дитину.
• Карати фізично: «шльопати» по руках чи губах. 
• Лякати нісенітницями: палець у носі застрягне й т. ін.
• Соромити дитину.

Знайдіть сигнал, що в ігровій та зрозумілій лише для вас двох формі буде звертати увагу дитини на те, що вона знову звернулася до звички. Краще, якщо це буде щось гумористичне, яке відволіче дитину й поліпшить настрій. Наприклад, нехай це буде вигадане слово «чупка-пупка», з якого ви разом посмієтеся.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: