Ми читаємо праці всіх сучасних психологів. Цього разу нашу увагу привернув сімейний психолог із 30-річним досвідом — Михайло Лабковський. Поспішаємо поділитися з вами найяскравішими думками автора стосовно виховання дітей. 

1. Будучи нещасними, ви ніяк не зможете налагодити взаємини з дитиною так, щоб вона була щасливою. 

2. Багато хто вважає, що у них, батьків, усе нормально, а проблеми тільки у їхніх дітей. І дивуються, коли в одній сім’ї виростають дві абсолютно різні дитини: одна впевнена в собі, успішна, а інша — закомплексована, агресивна. Комусь із них бракувало уваги. Хтось був чутливішим і більше потребував любові, а батьки цього не помітили.

3. Стежити за тим, аби дитина була одягнена, взута і нагодована — це турбота, а не виховання. 

4. Як ви спілкуєтеся з дитиною в її дитинстві, так вона поводитиметься з вами у вашій старості.

5. Школа повинна навчити не стільки математики та літератури, скільки самого життя: уміння спілкуватися, налагоджувати взаємини, відповідати за себе — свої слова і вчинки, розв’язувати свої проблеми, домовлятися, розпоряджатися своїм часом…

6. Надмірні переживання дитини через погані оцінки — це тільки дзеркало реакції дорослих. Якщо вони спокійно реагують на двійку або невдачі в спорті, якщо посміхаються, говорять: «Мій хороший, не переймайся!», то і дитина спокійна.

7. Якщо в початковій школі ваша дитина не може  засвоїти програму, якщо вам доводиться подовгу сидіти з нею над уроками — то проблема не в дитині, а в школі. Складніше не означає краще! Дитина не повинна перевтомлюватися, намагаючись надолужити програму, складену педагогами. У першому класі підготовка домашнього завдання триває від 15 до 45 хвилин.

8. Карати дітей можна та іноді навіть необхідно. Але потрібно чітко розділяти дитину і її вчинок. Наприклад, ви заздалегідь домовилися, що до вашого приходу з роботи вона зробить уроки, поїсть і прибере за собою. І ось ви повертаєтеся додому і бачите, що каструля з супом так і стоїть, підручники вочевидь ніхто не розгортав, на килимі розкидано папірці, а дитина сидить із планшетом. Головне — не перетворюватися на фурію, не кричати, що «у всіх діти як діти». Без агресії підходите до дитини. Посміхаючись, обіймайте її та скажіть: «Я тебе дуже люблю, але планшета ти тиждень не отримаєш». А кричати, ображатися і не розмовляти — ось цього не потрібно. Дитина вже покарана вилученням гаджетів.  

9. У дитини вже років з шести повинні бути кишенькові гроші, якими вона розпоряджатиметься сама. І дуже важливо, аби вони не стали інструментом для маніпуляції. Не варто контролювати, на що дитина їх витрачає, ставити суму в залежність від її успішності та поведінки.

Продовження — у наступному пості!