1. Найважливіший момент у вихованні дитячої самостійності — це батьківський приклад. Погодьтеся, якщо ви намагатиметеся привчити дитину складати свої іграшки, але при цьому у ваших речах буде безлад, то рано чи пізно дитина все ж таки почне поводитися так само, як і ви.

2. Сформувати у дитини якісь звички можна, тільки якщо робити це постійно і послідовно. Не потрібно сподіватися на результат, якщо ви сьогодні привчаєте дитину прибирати після себе посуд, а завтра забуваєте про це.

3. Для того щоб малюк із задоволенням щось робив, не забувайте його хвалити. А от постійна критика точно не дасть позитивного результату.

4. Якщо ви вже пропустили якийсь момент у вихованні самостійності, наприклад, дитині вже не рік–два, а значно більше, і вона хронічно не допомагає вам, то це зовсім не означає, що нічого не можна виправити. Нові правила гри можна вводити практично з будь-якого часу. Головне — не відступати від них і бути терплячими.

5. Виховуючи в дитині самостійність, не забувайте про те, що справи обов’язково повинні бути такими, де дитина могла б виявити турботу не тільки про себе, але й про своїх близьких. Допомога бабусі, піклування про молодшого братика чи сестричку, приготування вечері для усієї родини — всі ті справи, які дитина робитиме не для себе, а для когось.

6. Не нехтуйте дитячою допомогою. Якщо дитина захотіла вам допомогти, не відштовхуйте її словами: «Я сам, ти не впораєшся… ти робитимеш дуже повільно… ти ще маленький, ти ще не вмієш».

7. Не перестарайтеся у вихованні працелюбності та самостійності у дитини. Дитина відмовиться будь-що робити і лінуватиметься, якщо ви дасте їй надто складне завдання для її віку.

8. Намагайтеся використовувати позитивні слова, навчаючи дитину: «Ти зможеш… у тебе обов’язково все вийде… я зараз тобі трохи допоможу, а потім ти зможеш зробити це сам… ти молодець».

9. І ніколи не робіть за малюка те, що він може зробити самотужки!