Десь далеко-далеко, за горами і лісами, є чудовий острів — острів Великої Черепахи. Його піщані береги омивають хвилі найтеплішого у світі океану. Там ніколи не буває лютої зими й холоднечі, рвучких вітрів і проливних дощів. Там удень щебечуть птахи казкової краси, а нічну тишу порушує тільки шум океану.

Так ось саме на цей острів я запрошую тебе. Знайомся, це мавпочка Маняша. Вона товаришує з усіма на острові, але більше за інших — із жирафом Жориком і черепашкою Мартою. Разом вони грають у хованки і плавають, малюють на піску і співають веселі пісеньки. Цю дружну компанію на острові всі знають і люблять. Бо ніхто і ніколи на острові Великої Черепахи не робив і не зробить зла іншому.

Щоранку Маняша і Жорик зустрічалися поблизу великої пальми. Ласували смачними бананами, чекаючи Марту, а коли приходила маленька черепашка, починали яку-небудь гру.

— Послухайте, друзі, — якось уранці сказала Маняша, — а знаєте, де я вчора була?

— Де? — хором запитали Марта і Жорик.

— Я була в гостях!

— У гостя-я-х? — перепитали друзі.

— Так-так! У гостях у дядюшки верблюда!

Марта і Жорик аж роти пороззявляли від здивування. Ніхто з них ніколи не бував у гостях!

І Маняша розповіла, як дядечко верблюд показував усім свій новий великий і затишний будинок. А потім пригощав усіх запрошених смачним обідом, а потім для гостей співав найвідоміший на острові Великої Черепахи артист — чорнодзьобий Какаду.

— Здорово! — знову хором сказали Марта і Жорик.

— Нумо й собі так зробимо!

— Як?

— Будемо ходити один до одного в гості!

— Чудова ідея!

— Тоді просто зараз ходімо в гості до Жорика! — запропонувала Марта.

— Ні! Просто зараз ніяк не можна.

— Чому? — здивувався навіть сам Жорик. Йому самому вже кортіло піти до себе в гості.

— По-перше, — почала пояснювати Маняша, — Жорик повинен запитати в батьків, перш ніж когось запрошувати.

— Авжеж, — погодився Жорик. — Краще заздалегідь запитати.

— А по-друге, для того щоб приймати гостей, потрібно приготуватися. Та й ми з порожніми руками в гості піти не можемо. У гості ходять з гостинцями…

Наступного дня Жорик готувався до прийому гостей: спочатку разом із мамою наводив порядок у своєму триповерховому будинку (адже жирафи живуть тільки в триповерхових будинках), а потім готував частування. Втомився Жорик цього дня так, як ще ніколи в житті не втомлювався. Заснув маленький жираф увечері, як то кажуть, без задніх ніг.

Уранці ошатний Жорик зустрічав друзів на порозі свого будинку. І запам’ятали друзі цей день надовго. Виявляється, марудна ця справа — гостей приймати! Зате так приємно ходити один до одного в гості!

Дай відповіді на запитання

• Як називається острів, на якому живуть друзі?
• Де щоранку зустрічалися друзі?
• У кого в гостях побувала Маняша?
• Із чим потрібно ходити в гості?