Казка навчить малюка обережно та бережливо ставитися до природи.

Протягом цілої весни кротик Тимко старанно наводив лад у своїх помешканнях, а їх у нього багато!

І в будиночку, і в нескінченних підземних коридорах, і поруч із хатинкою — всюди кротик прибирав. Взяли приклад з Тимка й інші лісові мешканці. Влаштували кожен біля свого будиночка велике прибирання. Навели такий порядок — любо глянути! Звичайний ліс перетворився на казкове квітуче містечко.

Одного спекотного літнього дня завітали до казкового лісу гості, міські мешканці — кошеня Царапич і щеня Димок. Ідуть гості стежкою, несуть на плечах рюкзаки, милуються лісовою красою й пісеньку співають:

У похід ідуть туристи,

За плечима — рюкзаки.

Розважатися і їсти

Будем в лісі залюбки.

Знайдемо галявину —

Зробимо привал!

На затишній галявині

Встановимо мангал!

Почувши таку пісню, лісові мешканці теж почали сходитися до галявини: усім цікаво було подивитися на міських туристів. Тільки кротик Тимко не бачив туристів, бо в цей час він саме шукав окуляри у своїй підземній хатині (ви ж знаєте, що кроти без окулярів майже нічого не бачать)!

А туристи дійшли до галявини, на якій мешкав Тимко:

— Царапичу, — крикнув Димок, перервавши пісню, — подивись-но, яка краса!

— Чудово! — роззираючись навколо, відповів той. — Тут і зробимо привал!

Скинули вони свої важкі рюкзаки, почали облаштовуватися. Жахнулися лісові мешканці, побачивши, як туристи це робили. Просто на Тимковій клумбі встановили палатку — заплакали квіти росяними сльозами. Посеред доріжки встановили туристи мангал. Заходилися вогнище в ньому розводити. Дістали з рюкзака сірники й почали запалювати їх. Та, раніше ніколи цього не робивши, злякалися й викинули палаючий сірник на землю.

— Ой! — кричить кошеня Царапич.

— Ай! — іще голосніше кричить щеня Димок.

— Рятуйте! — це вони вже чимдуж хором закричали. — Пожежа!

Охопив вогонь галявину, розбіглися в різні боки з переляку лісові мешканці. Жах!

На щастя, саме в цей час у небі над галявиною пропливала хмаринка. Хотіла вона подивитися на казкову красу в лісі, про яку їй дзвінко співали пташки. Побачила хмаринка, як горе-туристи знищили прекрасну галявину, і заплакала. Пролилися її сльози на ліс рясним дощем і загасили пожежу. Згасло полум’я під дощовими краплями. Підійшли до галявини засмучені лісові мешканці.

— Кхе-кхе, — почулося з-під мангалу. — А що тут сталося?

Це нарешті кротик Тимко, знайшовши свої окуляри, виліз із нірки, щоб познайомитися з гостями.Брудні та перелякані туристи стояли похнюпившись. Було їм дуже-дуже соромно.

Подивився Тимко на галявину крізь свої окуляри, а потім на туристів. Ще нижче поопускали вони свої носи.

— Пробачте, — ледве чутно промовив Царапич.

— Ми ж не хотіли, — пробурмотів Димок.

— А раз не хотіли, — відповів кротик Тимко, — ставайте з нами до роботи!

Вже за тиждень лісова галявина знову радувала всіх мешканців своєю квітучою красою, а горе-туристи на все життя запам’ятали, як не треба поводитися в лісі!

Автор: Олена Харченко