Пропонуємо вам казочку, яка допоможе навчити малюка цінувати справжні речі та спражніх друзів. Якось узимку в нашому великому лісі трапилася цікава історія. Ви спитаєте, яка? Охоче розкажу її вам, та спочатку познайомтеся з однією панночкою — Сорокою-Білобокою. Вона найперша красуня в лісі. Та що там у лісі — на всьому нашому білому світі, як вона сама вважає. Однак Сорокою-Білобокою її вже давно ніхто не називає, бо кличуть її на французький манер — мадам Сорока. Узагалі-то, Франція — її улюблена країна. Про Францію мадам Сорока годинами розповідає своїм подружкам — синичкам та сойкам. Та вони не знають, що сама мадам Сорока у Франції ніколи в житті не бувала, а тільки чула про неї від людей, коли літала до міста, як вона каже, «на людей подивитися й себе красуню показати». Тож саме із цією мадам Сорокою і трапилася однієї зими цікава історія.

Треба сказати, що зиму наша мадам узагалі не любила. Чому? Бо холодний вітер та сніг заважають моді, а мода, на думку мадам, — це найголовніше! У зимову стужу в модному капелюшку холодно. Та й навіщо той капелюшок вдягати, якщо ніхто не дивиться! Узимку лісові мешканці заклопотані: їжу знайти важко, та й зігрітися в лютий мороз складно.

Цілісіньку осінь сиділа мадам на пеньочку, грілася в сонячному промінні й скрекотала з подружками.

— Слухаю я тебе, Сороко, слухаю, та й дивуюся, — сказала якось мадам Сороці тітка Сова.

— З чого дивуєшся?

— Як тобі не набридає весь час теревенити.

— Хіба може набриднути говорити про моду? Адже це так важливо! Хочеш, я й тобі розкажу?..

— Та ніколи мені, — перервала її Сова, — незабаром зима, час готуватись.

Сказала так тітка Сова й полетіла до свого дупла. Їй треба стіни мохом вимостити, щоб мороз у дупло не пробрався. А мадам Сорока скрекотала й скрекотала, роздаючи лісовим мешканцям поради про сучасні капелюшки й блискучі прикраси. Та ще і з тітки Сови сміялася:

— Ви лише погляньте на неї! — казала Сорока. — Це ж просто сором — так некрасиво вдягатись. І взагалі, із цією тіткою Совою нецікаво…

Та якось уранці прокинулась мадам від пронизливого вітру. Хотіла вона сховатись удома, та вітер, дмухнувши сильніше, зруйнував її старе гніздо. Тільки й устигла мадам Сорока схопити свій модний капелюшок.

— Хай йому грець, — сказала мадам, — полечу на мій улюблений пеньочок, погріюсь на сонечку. Та не дочекалася мадам сонячного тепла — не змогли пробитися сонячні промінці крізь важкі сірі хмари, що затягли небо. А тут іще й сніг посипав на землю. Натягла мадам Сорока свій модний капелюшок на голову — та хіба ж може він захистити від лютої зими. І подружки всі кудись поділись, і поговорити Сороці ні з ким. Сидить наша модна мадам, тремтить від холоду, а зігрітися не може, бо гніздо своє не лагодила, теплого одягу не придбала. Що тепер робити? Саме в цей час пролітала повз тітонька Сова. Шуба і шапка її хоч і не модними були, натомість теплими — не лякав Сову ні вітер, ані мороз. Побачила тітка Сова Сороку:

— Мадам Сороко, що це ви сьогодні не скрекочете? — питає.

— Н-н-не хочу скрекотати, — ледве відповіла мадам.

— А де ж ваші блискучі прикраси? — знову спитала Сова.

Промовчала мадам Сорока… Та і що тут скажеш? Адже модні прикраси не зігріють у зимову стужу. Пожаліла мудра тітка Сова Сороку, запросила її до свого дупла, зігріла, нагодувала. Соромно стало Сороці. Сидячи в теплому дуплі тітоньки Сови, пригадала мадам Сорока, як насміхалася над Совою, якою нецікавою тітоньку Сову вважала. Зрозуміла мадам Сорока, що не з тими вона товаришувала, не те цінувала. Виявляється, мода не є найважливішою в житті!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: