Діти дуже не люблять розповідати батькам про неприємності у школі. Причин чимало: дитина боїться, що ви її не зрозумієте, менше любитимете, коли дізнаєтеся, або воліє уникнути покарання. Як же правильно реагувати на повідомлення про неприємності, щоб дізнаватися про події у школі в першу чергу від дитини, а не на батьківських зборах?

Уявіть ситуацію: дитина, яка завжди повертається зі школи веселою та сповненою вражень, сьогодні виглядає мовчазною, сумною. На наполегливі запитання, що сталося, мовчки показує погану оцінку за контрольну роботу з математики. Як тоді реагувати?

Перевірте себе!

Ваша відповідь:

а) Не страшно, наступного разу напишеш краще!

б) Ти що, через оце сумний? Ти це виправиш!

в) Ти ж не плакатимеш через це?! Плачуть тільки мамині синочки.

г) Так тобі, лінивому, і треба! Якби ти добре вчився, результати виявилися б кращими.

д) Припини негайно! Подивися, які я спекла тістечка — твої найулюбленіші!

е) Я бачу, що ти дуже засмучений через ці помилки. Ти хотів би написати добре, щоб учителька тебе похвалила. Напевно, ці рівняння справді складні (обіймаючи дитину).

Коли дитина перебуває в поганому настрої, сумна, зла, батьки найчастіше або хочуть втішити її, або ж навпаки, не звертають жодної уваги на те, як почувається дитина і сварять її, звинувачують, дають поради, відволікають на щось інше, а це дитині не допомагає (всі відповіді від «а» до «д»). А все, чого потребує дитина в такій ситуації, — це розуміння й підтримка. Тому слід розділити почуття з нею, як у відповіді «е». Це важливий крок на шляху до того, щоб допомогти здолати неприємні емоції, посилити почуття власної цінності.

Коли дитина розповідає вам, що з нею трапилося в школі, намагайтеся відгадати, як вона сприйняла цю подію, і реагувати на її почуття, а не на саму ситуацію. Коли дитина вам розповідає, що посварилася (побилася) з однокласником, вона хоче, щоб ви зрозуміли, що їй через це сумно (чи вона зла, розгнівана). Не потрібно вдаватися до критики, дорікань («Це негарно», «Як тобі не соромно?», «Ти знаєш, до чого це може призвести?!»), адже вони тільки посилюють у дитини відчуття образи, і вона їх просто не чує.

Тому спочатку допоможіть дитині позбутися неприємних почуттів, виявляючи розуміння того, як вона почувається («І тепер ти сумний, бо посварився з товаришем»). Так ви допоможете дитині самій усвідомити ситуацію і попросити у вас поради, адже вона вже не матиме почуття провини та опору, що викликають докори й сварки. І від того, наскільки ви здатні зрозуміти почуття, від вашої реакції на них, залежить поведінка надалі.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: