У всіх дітей трапляються періоди вередування, постійних примх. Однак у когось цей період минає швидше, а у когось затягується. Вередують усі хлопчики та дівчатка, але через ґендерні особливості це має різні прояви. Звідки береться примхливість і як з нею впоратися? Розгляньмо це, а також відмінності взаємодії з синами та доньками.

Вікові особливості вередування

Чим менше років виповнилося малюкові, тим вибуховнші його емоційні реакції. Звісно, діти не отримують задоволення від того, що тупають ногами, ревуть та кричать, наполягаючи на своєму. Чому ж вони тоді відмовляються виконувати батьківські вимоги? Причини залежать від віку.

0–2 роки. У цьому віці малята вередують, якщо не задоволені їхні базові потреби. Коли вони голодні, стомлені, або дуже скучили за батьками, годі чекати на спокій та слухняність. На щастя, заспокоїти дитину в такому разі ще порівняно легко: нагодувати, пригорнути, вкласти спати. Ґендерних відмінностей практично відсутні — дівчатка і хлопчики однаково потребують турботи та батьківського тепла.

2–5 років. Настають вікові кризи, і дитина починає проявляти незгоду, відстоювати власні бажання. Звісно, придушувати зовсім ці прояви шкідливо. Але як бути у класичній ситуації, коли дитина хоче грати на планшеті «ще п’ять хвилиночок», а потім ще, і ще? Причому в цей віковий період уже проявляються прищеплені  ґендерні відмінності: хлопчикам дозволяють виявляти більше агресивності та наполегливості, для «виховання мужності», від дівчаток же часто вимагають більшої слухняності (хоча дівчаткам теж необхідно вміти відстоювати свою думку).

Для дитини будь-якої статі важливо, щоб батьки зважували на її думку. Тому у разі виникнення суперечностей слід дотримувати стратегії партнерства та співпраці. Якщо ситуація не вимагає терміново бігти кудись, обговорюйте з дитиною причини і наслідки своїх вимог та потенційних можливостей. Плануючи час, додавайте хвилин 5–10 на попередження дитини про завершення (прогулянки, гри, перегляду).

Від 5 років. Якщо вередування не минули до цього віку, отже, подібний стереотип поведінки закріпився у дитини як дієвий. Швидше за все, колись малюкові таки вдалося домогтися бажаного від когось з дорослих через плач, образу чи скигління. Змінити таку поведінку можна, але для цього слід установити в сім’ї єдині правила виховання та  щоденно відстежувати власні дії: коли та чому вам простіше поступитися дитині, ніж наполягати на своєму чи знайти компроміс в обговоренні. Може виявитися, що справа у надмірній втомі чи заклопотаності, тому потрібно упорядкувати розпорядок дня та зменшити кількість справ.

Якщо вередує хлопчик?

Не можна кричати на дитину, карати — так вона тільки озлобиться, а неслухняність лише збільшиться. Традиційно хлопчиків намагаються виховати логічними, раціональними. Пригадайте, які команди в армії: чіткі та лаконічні. Тому через ґендерні особливості психологи пропонують у разі вередування хлопчиків розмовляти з ними спокійно, чітко та стримано; дотримувати логіки, тобто пояснювати і домовлятися. А також потрібно дотримати слово, якщо ви щось пообіцяли — так і син навчиться бути послідовним та чесним.

Якщо вередує дівчинка?

Через ґендерну роль майбутньої матері під час виховання дівчаток зазвичай більше уваги приділяють їхній емоційності. Це не відміняє логіки у розмовах, та дівчатам потрібно більше слів. У розмові з донькою, яка вередує, тримайтеся спокійно, але акцентуйте увагу на своїх почуттях. Що відчуває мама, коли донька не слухається? А як почувається донечка, коли не хоче дотримувати правил поведінки? Так ви навчаєте аналізувати логіку людських взаємин.

Причини примх дитини:

• Маніпуляції. Іноді батькам здається, що дитина ще занадто мала, щоб розуміти тонкощі людських стосунків. Однак дворічний чи трирічний малюк вже здатний відстежити поведінку дорослих і поводитися так, щоб домогтися свого.

Через «виховання мужності» хлопчики можуть поводитися різкіше, бути наполегливішими у своїх примхах.

• Дорослішання. Примхи частішають під час вікових криз. Це ознака, що дитині затісно у старих рамках поведінки, і що вона вимагає більшої самостійності. Дайте їй більше свободи та відповідальності!

Зауважимо, що хоча хлопчиків часто виховують упевненішими у собі, дівчаткам теж важливо почуватися самостійними.

• Дефіцит уваги батьків. Коли мама й тато весь час на роботі, або часто від’їжджають з дому у справах, дитина почувається непотрібною. У рідкісні моменти зустрічі з батьками немов зганяє свою образу, починаючи вередувати.

Через те, що дівчаткам дозволено висловлювати більше емоцій, вони можуть реагувати бурхливіше, але це не означає, що хлопчики менше переживають через розлучення з батьками. Якщо в цьому випадку змінити графік і проводити з дитиною більше часу, примхи минуть.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: