Піскова терапія (англ. Sandplay) — один з методів психотерапії, що виник у межах аналітичної психології. Понад 10 років цей метод удало застосовують не тільки для діагностування внутрішніх психічних проблем, але й для розвитку дітей. Взаємодіючи з піском, дитина отримує свій перший досвід самоаналізу, учиться пізнавати свої відчуття, а також розвиває дрібну моторику рук, мовлення та мислення.

Людина пізнає світ за допомогою п’яти органів чуття, найпершим з яких є тактильне відчуття. Воно стає першим відчуттям дитини, якому вона звикла довіряти. Довіра до тактильно-кінестетичного відчуття робить піскову терапію настільки результативною. Починати терапевтичні ігри з піском потрібно саме з тактильного ознайомлення.

Ознайомлення з піском та підготовка

Для початку необхідно підготувати «плацдарм» для гри. Для цього найкраще стане в пригоді ящик із дерева, розфарбований зсередини і зовні блакитною або синьою фарбою. Розміри ящика: завширшки — 50 см, завдовжки — 70 см, заввишки — 8 см. Саме ці габарити є оптимальним полем зорового сприйняття дитини, адже вона здатна охопити його повністю. Пісок для вправ має бути сипким і приємним на дотик, а також чистим та просіяним; не занадто дрібним, але й не дуже крупним. Можна використовувати річний або морський пісок.

Для ігор у пісочниці вам потрібна невеличка колекція мініатюрних іграшок:

•      Людські персонажі: мініатюрні пупси, ляльки, статуетки.
•      Фігурки будь-яких тварин, наприклад із «Кіндер-сюрпризу».
•      Предмети хатнього побуту: посуд, будиночки, флакони з-під парфумів, коробочки з-під кремів тощо.
•      Добрі та злі казкові персонажі.
•      Герої мультиків.
•      Прикраси, сувеніри.
•      Природні елементи: квіти, гілки, цікаві дерев’яні об’єкти.

Усі ці скарби повинні не перевищувати за розміром 8 сантиметрів та завжди зберігатися в певному місці, нібито «мешкати» в своєму будиночку.

Перед тим як починати гру, потрібно показати дитині пісочницю, розповісти, що ви зараз робитимете, та запропонувати виконати деякі вправи. Нехай малюк проведе долонями по піску круговими та зиґзаґоподібними рухами, потім зробить те саме ребрами долонь. Після цього обговоріть із дитиною різницю в відбитках, дайте їй можливість самій пояснити. Не намагайтеся підказувати або поправляти дитину, не нав’язуйте їй своїх думок. Завдання батьків: усіляко заохочувати дитину та хвалити її.

Коли малюк почуватиметься впевненіше та почне говорити про свої відчуття, можна діставати «скарби» та починати гру.

«Моя сім’я»

Запропонуйте малюкові вибрати з колекції ті предмети, що він використовуватиме для відтворення своєї родини. Батькам та іншим дорослим заборонено впливати на вибір дитини, навіть якщо вона когось забула. Попросіть дитину, щоб вона розмістила всіх членів родини так, як хоче. Запропонуйте таку ситуацію: вечір, усі зібралися вдома і кожен займається своєю справою. Зверніть свою увагу на персонажа, що знаходиться в центрі композиції. Якщо дитина сама не почне пояснювати свій вибір, запитайте, хто і чому знаходиться в центрі. Дізнайтеся про взаємини малюка з цим персонажем. Потім розпитайте про всіх членів родини та їхні взаємини із малюком та між собою.  Нехай дитина поміркує, кому в родині найкраще, а кому найгірше, і чому.

Дуже проста гра, у якій батьки можуть з’ясувати багато нового та корисного для себе, а також дізнатися більше про свою дитину та родину. Якщо вас не влаштовує аналіз дитячої композиції, не робіть поспішних висновків, а краще зверніться до спеціалістів.

«Мої друзі»

У цій грі, як і в попередній, потрібно задати дитині ситуативні параметри. Знову запропонуйте обрати фігурки та назвати кожну з них ім’ям її друга. Не дивуйтеся та не лякайтеся, якщо серед них будуть лише вигадані персонажі. Під час відтворення ситуації ви побачите чимало: дізнаєтеся, чи є у малюка друзі, чи подобається йому ходити до садка (школи), чи вміє він спілкуватися з однолітками.

Щоб виявити можливі проблеми, потрібно ставити уточнювальні запитання: «Скільки тут діточок із твоєї групи (класу)?», «Чому ти обрав саме Іванку, а Остапчика тут немає?», «Через що ви з ним посварилися?» Просіть дитину пояснювати все детально та давайте підказки щодо врегулювання різних дитячих проблем. Якщо дитина в процесі гри успішно долатиме всі труднощі, то в результаті перенесення змінить ситуацію і в реальному житті.

«Казкові сюжети»

Діти люблять казки: вони їх слухають, читають та переглядають по телевізору. Але в цій грі малюк сам наповнює казковий світ героями та стає творцем сюжету. Запропонуйте малюкові населити своє казкове царство добрими та злими персонажами. Сам малюк повинен бути борцем зі злом.

У цій грі дитина не має обмежень, нехай вона обирає будь-яку кількість мініатюр та має змогу вільно їх міняти під час гри. Не заважайте дитині, не коментуйте її дії. Тільки так ви зможете з’ясувати її потаємні страхи та проблеми, про які навіть не підозрювали. Достатньо буде просто ідентифікувати злих персонажів та виявити, кого дитина має на увазі з реального життя.

Наприклад, якщо один з негативних персонажів — шкільний учитель, ви можете поцікавитися у дитини, що поганого він накоїв. Після цього намагайтеся м’яко спрямувати малюка на подолання своїх страхів. Необхідно зрозуміло пояснити, що саме він тут господар, і в нього завжди є вибір та можливість зробити так, як хоче він.

Усвідомлення всесильності робить дитину щасливішою і показує, що вона сама може побороти свої страхи. Пізніше і у реальному житті малюк стане впевненішим у собі, менш тривожним та готовим до майбутніх складностей і перемог.

Застосовувати піскову терапію в домашніх умовах дуже корисно. Батьки, які дійсно стурбовані виховання маленької дитини, зможуть успішно пізнавати її емоційний фон, коригувати поведінку та спрямовувати на правильний шлях. Під час гри ефективно розвиватимуться комунікативні навички, творчі здібності, фантазія, мовлення та мислення дитини.