Родина — це маленька держава, кожна частинка якої відчуває навіть мікроколивання. Діти можуть не бачити й не чути про певні негаразди чи складнощі, проте завдяки гострій сенсорній системі вони все відчувають. Реакція на збудник може бути різною. Кожна з них сигналізує батькам: «Х’юстон, потрібно щось робити».

Детальніше

Найчастіші ситуації, з якими на практиці стикаються психологи, — знецінені відчуття. Коли хтось говорить, що йому погано/страшно/боляче, а у відповідь чує насмішку, що то ще «квіточки», та й узагалі, то він перебільшує. У дитинстві це відбувається просто, наче саме собою зрозуміле. Дитина однаково ще не усвідомлює, що для неї добре, що погане. Так і дорослішає, з думками, що всі її емоції — надумані, неважливі, непотрібні.

Детальніше

Найстрашніший сон бабусі — голодний онук. Чомусь не лише старше покоління, але й молоді батьки непокоються через кількість їжі, яку вживає дитина. Щоб бодай якось нагодувати (можливо, вже й не голодну дитину) дорослі часто вдаються до маніпуляцій, залякувань, які врешті-решт у майбутньому відлунюють зовсім нездоровими харчовими звичками.

Детальніше

Усі батьки час від часу стикаються з дитячими істериками. Але коли такий стан переростає у справжню агресію, стає вже зовсім непереливки. Дитина може битися, кусатися, обзиватися, сваритися і зовсім не йти на компроміс. Здається, що ви зайшли у глухий кут виховання…

Детальніше

Перетнути невидиму межу турботи та гіперопіки над дитиною просто. Насправді ніхто жестами регулювальника не зможе вас скерувати: ось тут ліворуч, потім почекайте й рухайтеся далі. Дуже шкода, бо інколи хоча б червоного світла бракує. Натомість перетин межі загрожує майбутній самостійності дитини.

Детальніше

Минулого разу ми говорили про слово-схвалення «молодець» та ризики, які воно приховує. Сьогодні підготували для вас пост про альтернативні методи, що допоможуть підтримати, мотивувати та хвалити дитину так, аби це не спровокувало формування залежності від гарної оцінки інших.

Детальніше