Висловлювати емоції.
Голосно співати, сміятися, верещати, бігати, стрибати, плакати, ображатися й гніватися. Дозвольте їй учитися відчувати різні емоції й скеровувати їх. Підтримуйте й перебувайте поруч, проте не забороняйте виражати почуття так, як дитина може.
Детальніше
Уявіть, що ви з нетерпінням чекали якоїсь передачі / фільму / серіалу / футбольного матчу, аж тут вимикають електрику. Що б ви відчули? Швидше за все, це був би емоційний сплеск: від очікування й задоволення — до гніву й роздратування. Те саме відбувається, коли ми самі влаштовуємо дитині такі «стрибки» емоцій.
Усі ми бачимо своїх дітей у майбутньому цілеспрямованими, успішними й активними. Як запобігти розвитку у маленькій особистості лінощів та відсутності бажання взагалі щось робити? Пропонуємо чотири рекомендації, які неодмінно вам знадобляться!
Звичка — дія, яка часто повторюється. Вона формується так, що часом стає автоматичною, тому ми припиняємо її помічати. Дитина може смоктати палець, колупати у носі, шморгати. Шкідливою звичкою це не назвеш, але й не зважати на такі сигнали не можна. Так тіло дитини сигналізує, що якісь її потреби не задовольняються.
Прокидатися рано складно. І коли сам не виспався, а тут ще й маленьку дитину потрібно розбудити — завдання здобуває примітку «100-й рівень». Сльози, негативізм, капризи, повільність. Хочеться просто сісти поруч із дитиною і… також поплакати.
Шкільне життя випробовує на міцність домашнім завданням. Плачуть усі: й батьки й діти. Чи можливо взагалі проходити через це без конфліктів, почуття провини за нестриманість, й дитячих сліз? Пропонуємо декілька порад, які полегшать виконання домашнього завдання для всієї родини.
