Гарно чи погано, але зараз ми живемо в матеріальному світі. Гроші — це одна із головних складових. Майже все у суспільстві обертається навколо них. Важливим завданням батьків є навчити дітей правильно поводитися з грошима, тому що ці навички їм знадобляться в майбутньому. Кишенькові гроші — найкращій спосіб навчити дітей розподіляти грошові кошти, накопичувати їх та знайти шлях, як і де заробити у дорослому житті.

Як поводяться з кишеньковими грішми діти у сусідніх державах?

Німеччина виховує законослухняних платників податків

У Німеччині, наприклад, на законодавчому рівні чітко визначено, скільки кишенькових коштів повинна отримувати дитина у певному віці. (Якщо батьки порушують норми, німецька дитина має право поскаржитися на тата чи маму.) Дітям починають видавати кишенькові гроші вже з трьох-чотирьох років у сумі (нашими грішми) від 10 до 30 грн на тиждень. Звісно ця сума відповідно з віком дитини збільшується у півтора-два рази щороку. У 8–9 років дітям батьки дають по 60–80 грн на тиждень. А вже з 10 років починають видавати фіксовану суму 300–500 грн раз на місяць.

До речі, німці дуже винахідливі у фінансовому вихованні. Даючи сину чи доньці певну суму, вони стягують з них так званий податок у розмірі 20 %. Вони обґрунтовують це тим, що діти таким чином, змалечку привчаються до світу великих грошей, дізнаються про податки та фінансові схеми. Таким чином виховують законослухняного платника податків.

Французи не дають кишенькові гроші своїм дітям за погану поведінку

Французькі батьки дотримуються приблизно такої схеми: погані оцінки та поведінка — не матимеш у кишені жодного цента! Тому їхні діти намагаються гарно вчитися та не порушувати дисципліну. Батьки у Франції, починаючи вже з 4–5 років (тоді видають дітям перші гроші) ставляться до дитини, наче вона не живе з батьками, як рідна людина, а працює, заробляючи авторитет у формі своєї поведінки та успішності в школі.

У турків перші гроші діти отримують за поцілунки

На великі національні свята в Туреччині прийнято дарувати, навіть найменшим дітям (нашими грішми) від 12 до 27 грн. Старші отримують (нашими грішми) від 300 до 500 грн. Дарують святкові гроші старші родичі, а на знак подяки близькій людині дітям слід поцілувати руку та прикласти її до свого лоба. Поки дитина не в змозі витратити свої подаровані гроші самостійно, вони залишаються у батьків, коли дитина підростає, то її ведуть до магазину і вона обирає, що хоче купити на них. Регулярні кишенькові гроші турецькі батьки починають видавати своїм дітям-першокласникам. Зазвичай ця сума коливається (нашими грішми) від 100 до 300 грн на тиждень. Їй вистачає на обід та дрібну канцелярію чи іграшки.

В Угорщині виховують монополістів

Угорські батьки починають розмовляти про гроші зі своїми дітьми змалечку, навчають, як з ними поводитися, граючи у фінансові ігри, зокрема в «Монополію». До того ж у школах на спеціальному предметі «Домоводство» школярів навчають, як економити свої кошти, як правильно витрачати свій невеликий бюджет. Починаючи зі шкільного віку, регулярно видають невелику суму (нашими грішми) від 200 до 250 грн на тиждень.

Англійці не обтяжують дітям дитинство наукою про гроші

Змалечку дітей намагаються не посвячувати в тему грошей, зокрема не розповідати, звідки вони беруться, та не перевантажують фінансовими схемами. Таким чином якомога довше, на їхню думку, дитинство повинно бути «казковим». Своїм дітям англійські батьки пропонують накопичувати кошти в скарбничку зі своїх кишенькових. Кишенькові гроші починають видавати школяреві в сумі (нашими грішми) від 250 до 400 грн на тиждень, підліткам трохи більше — від 400 до 500 грн.

Американці змалечку привчають дітей заробляти

Поняття «заробіток», «кредит», «економія», «фінанси» знайомі американській дитині змалечку. Малечі постійно повторюють, що не заробиш собі на життя – станеш проблемою для рідних. Гроші просто так дітям майже не видають, сини та доньки заробляють їх у батьків, прибираючи будинок та доглядаючи за молодшими братами та сестрами. Таким чином перші кишенькові гроші англійські діти отримують, а точніше заробляють у віці 9–10 років у сумі (нашими грішми) від 50 до 100 грн на тиждень.

Українські батьки — найкращі!

Необхідно зазначити, що українським батькам пощастило і кожен вибирає самостійно, скільки грошей давати своїм дітям, та чи давати їх узагалі. Думки науковців, самих мам і татусів мають розбіжності в цьому питанні. Дехто вважає, що категорично неможна дітям давати навіть до рук гроші до самого повноліття. А може, і до весілля, щоб уже дорослі діти так і не зрозуміли, що таке гроші. Навіщо взагалі щось про них знати?

Інші починають давати дітям кишенькові гроші змалечку, скільки просять — стільки і дають без будь-яких обмежень. Є такі, які на американський манер налагоджують стосунки з дітьми у так званій «послуга-готівковій» формі. (Заробив — отримай! Нічого не зробив — бувай здоровий! Йди працюй!) Звісно, правда — десь посередині. Тому спочатку потрібно визначитися: з якого віку варто давати дітям кишенькові гроші?

У якому віці ознайомити дітей з кишеньковими грошима?

Кожна дитина індивідуальна, тому батьки знають краще, коли вона вже готова до отримання кишенькових грошей. Але якщо у вас виникають сумніви, то подивіться на сина чи доньку. Чи виявляє дитина інтерес до самих копійок та купюр? Чи просить син у транспорті у вас гроші, щоб заплатити за проїзд (хоча б і ще не за свій квиток, а просто потримати гроші та передати їх водієві)? А може донька виявила бажання самостійно сходити за хлібом? Дозвольте їм зробите це, а самі поспостерігайте за результатом. Не сваріться, якщо дитині щось не вдасться зробити.

Орієнтовний список запитань, що ставлять діти, які вже готові до ознайомлення з кишеньковими грошима. Чи ставлять вони вам такі запитання?

• Що це за карточки з цифрами (цінник товару)?
• Скільки коштує певна іграшка?
• Скільки потрібно грошей, щоб купити авто?
• Скільки заробляє татусь чи мама (бабуся, дідусь, тьотя, дядя)?
• Що намальоване на банкнотах?
• Скільки коштує проїзд (до дому чи парку, до бабусі чи друзів)?
• Скільки слід заробляти, щоб на все вистачило в житті?
• Хто вигадав гроші?
• Чому в одних сім’ях багато грошей, в інших не вистачає навіть на хліб?

А також подібні запитання, пов’язані з грошима. Ви повинні знати на них відповідь. Отже, якщо такі питання постійно чуєте від своєї дитини, то її вже можна ознайомити з кишеньковими грошима. Такі запитання діти починають ставити приблизно у 4–5 років. Якщо ваша дитина не ставить подібних запитань, ви можете їх ініціювати самостійно, звісно, якщо малеча налаштована слухати та зацікавлена. Коли ж ні, то краще почекати, коли дитина підросте. У маленькому віці краще давати кишенькові гроші у вигляді копійок, адже дитина ще не здатна правильно порахувати свої кошти та сприймає все, як гру.

Три прозорі скарбнички

Деякі психологи радять завести три прозорі (із пластику чи скляні) скарбнички з кришкою, що відкривається (можна зробити самостійно) з надписами: «витрачати», «накопичувати», «віддавати». Чому прозорі скарбнички? Це для того, щоб дитина бачила візуально, як поступово накопичуються її особисті гроші, скільки їй ще потрібно назбирати, щоб скарбничка була повною. Які копійки там знаходяться і яких ще немає? А три скарбнички для того, щоб дитина розуміла, що гроші мають звичку закінчуватися, що потрібно розумно їх витрачати, навчитися накопичувати і відмовлятися від чогось заради великої мети. До того ж це розвиває пам’ять, куди і скільки кидати, з якої скарбнички брати. Обов’язково привчайте дитину ділитися без заздрощів та жадібності. Варто пояснити, що необхідно жертвувати гроші зі скарбнички комусь на лікування чи милостиню.

З добрим серцем краще та легше жити в світі! Поясніть це сину та доньці. Хоча не передайте куті меду, бо інакше можна виховати людину, готову все віддати та легковажно розтринькати спочатку всі свої кишенькові гроші заради друзів чи нужденних, а потім і заробітну платню. У всьому слід мати міру.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: