Одна мама постійно скаржилася, що її дворічний син на будь-яку спробу йому допомогти, відповідав: «Я сам». Що тут дивного? Але її це, можливо, ображало. «Малий ще. Устигнеш. Ти ж не зможеш, як треба!» — схожі думки, мабуть, поринали в її голові. Але вона розуміла, що таким чином дитина виявляє свою самостійність, і це насправді дуже добре. Жаль, коли син вже досягнув трирічного віку і досі не хоче виявляти самостійності, не робить жодних спроб, а одразу починає хникати і просить про допомогу. Ось тоді дійсно слід починати звертатися за порадами. Коли ж починається цей період прояву самостійності та усвідомлення себе як особистості? І як стимулювати дитину до того, щоб вона починала почуватися частиною суспільства? У цій статті поговоримо про найперші навички, що пробуджують у малюка своє «я» і як їх відсутність впливає на становлення дитячого характеру.

Привід радіти. Любі батьки, коли ви вперше почули від своєї дитини бажання зробити щось самій, будь ласка, не намагайтеся допомогти. Зовсім не робіть подібних спроб. Єдине, що вам залишається, — просто спостерігати і потім, за потреби, лише допомогти проаналізувати результат дії вашого малюка. Будьте певними, у нього все вийде. Адже діти дуже щирі, і якщо вони говорять: «Я сам!», то майже переконані в успіху виконання. Ваші діти не настільки беззахисні та не спроможні, як вам здається. Якщо сумніваєтеся, зверніться до порад книги відомого психолога Юлії Геппенрейтер «Спілкуватися з дитиною. Як?», де головним правилом є фраза: «Не втручайтеся у справу, якою займається малюк, якщо він не просить про допомогу. Таким чином ви виявите свою віру в те, що в дитини все вийде».

Почувши головну фразу «Я сам!», радійте, адже це перші знаки прояву особистості вашої дитини.

Їсти ложкою, ходити на горщик, одягатися… З чого почати? Дворічні малюки вже мають достатньо сил, щоб засвоїти такі прості навички самообслуговування. «Як тільки-но піде до дитсадка, то всього навчиться», — слова більшості матусь. І вони помилкові. Не навчиться, бо діти всі різні, і якщо ваша дитина звикла, що вдома її годують, бо мама, наприклад, боїться забруднити кухню, або одягають, бо мамі так буде швидше, то малюк навряд чи навчиться все це робити самостійно. Пізнаєте себе? Такими діями ви придушуєте прагнення дитини ставати самостійною. Не чекайте, що в трирічному віці, як говорять психологи, у такого малюка настане період «я сам». Повірте, спочатку витративши певний час на опанування дитини цих простих навичок, ви в подальшому значно полегшите своє життя і життя вихователів садка, а в першу чергу своєї дитини. Як навчити свою дитину цих простих навичок?

«За маму, за тата…», «Летить літачок…» та інші способи. Коли вони доречні? Усі згодні з тим фактом, що як би ми не намагалися виховати дитину кращою за себе, а вона все одно наслідує батьків і виростає за їхнім прикладом. Тому яке напрошується правило? Так, виховуємо прикладом. Налаштуйтеся, що це буде не просто і ваша кухня після кожного прийому їжі буде заляпана цією самою їжею. Це не означає, що 6-місячного малюка потрібно садити за дорослий стіл і вручати йому ложку, сподіваючись, що він поїсть сам. Але, вводячи перший прикорм, коли дитина вже вміє сидіти за столиком, чим завадить їй додаткова ложка? Нехай тримає, хай кладе її в ротик, уявляє, що сама себе годує. Важливо в цей час також приймати їжу самому і звертати на це увагу дитини, бо зорова пам’ять тут теж відіграє значну роль.

Якщо дитині вже два роки. Те, що ваше життя з появою малюка кардинально змінилося, вже не новина для вас. Ось головна порада для молодих батьків: забудьте, що колись ви обідали біля комп’ютера, їли печиво перед телевізором, якщо звісно ви хочете, щоб ваша дитина вміла користуватися ложкою і мала гарний апетит, до речі. Але що поганого в цьому правилі, якщо ви самі таким чином привчите себе до порядку і, можливо, навіть до правильної їжі?

Отже, ваш малюк вередує і вимагає, щоб ви його годували, хоча сам здатний їсти самостійно. Багатьом мамам знайома ситуація, коли дитина під час годування кимось із дорослих з’їдає все, що повинна, а коли їсть сама ложкою, то майже все на тарілці залишає цілим. Як тут бути? Голодний малюк насправді чи ні? У такому разі зверніться до природніх потреб людини. Як ви гадаєте, якщо людина голодна, вона їстиме? Відповідь очевидна. Тому давайте можливість своїй дитині якомога більше зголодніти. Для цього слід правильно організувати режим харчування і заборонити швидкі перекуси, що тільки пригнічують апетит. Будьте певні, часу на те, щоб просити погодувати, у неї не буде. Вона з апетитом з’їсть усе запропоноване.

Ложкою їсти не цікаво. У більшості сімей трапляється така проблема. Дитина сама не скаже, що їй ложка набридла. Але буває так, що дитина добре їсть самостійно, а через деякий час припиняє це робити. Є дуже багато способів зацікавити малюка. Упевнена, кожна мама знайде саме такий, що підходить її дитині. Ось кілька з них. Придбати тарілку з малюнком на дні та сказати дитині, що коли вона доїсть, то побачить казку (мультик, тваринку). Можна запропонувати відгадати, яку саме.

Купити особливу ложку, що належала б лише вашій дитині. Можливо, з написаним іменем, або з яскравим кольором. Якщо вашій дитині вже виповнилося 2 роки, то можна ознайомити її з виделкою.

Учимося одягатися. «Мамо, одягни мене! У мене не виходить!» — просить трирічний хлопчик, хоча навіть не намагався одягтися сам. Просто він звик, що мама все зробить, і у випадку відмови, він заплаче, і мама таки все зробить. Причина такої поведінки знову ж прихована в гіперопіці мами, яка ще з самого малечку думала лише про те, як полегшити собі життя і зекономити час. Ще в ранньому дитинстві, коли дитина тільки-но почала ходити і досліджувати навколишній простір, не обмежуйте її ігри лише з іграшками. Нехай вона відчинить двері шафи і наведе там «порядок», але все ж ознайомиться з усіма шкарпетками, надягне їх на руки, а штани на голову, але нехай учиться. Ваше завдання: лише пояснювати, на що одягати ці самі шкарпетки і штани, та хвалити дитину за перші прояви самостійності.

Якщо дитині вже виповнилося два роки. Складніша проблема, коли дитина вже така доросла, а її однолітки самі вміють одягатися. Перше і головне — не хвилюйтеся! Цей час колись настане і для вашого малюка. Але не вимагайте все й одразу. Необхідно заохочувати. Вживайте такі словосполучення «Ти одягнеш» замість «Ми одягнемо», «У тебе вийде» замість того, щоб мовчки одягати свою дитину.

Дотримуйте принципу поступовості. На прохання «Одягни мене!» скажіть «Спробуємо разом!» і вимагайте, щоб дитина разом з вами брала участь в одяганні, при цьому не забувайте підбадьорювати. Запитуйте, що необхідно одягати наступним. Таким чином ви стимулюватимете розвиток логічного мислення. Якщо ваш малюк досяг вже трирічного віку, можна виготовити для нього певний плакат із зображенням послідовності дій, що за чим одягати. Покажіть дитині, що вона сама відповідає за себе і за те, як одягнеться, запитуючи, який светр вона хоче одягти зараз. Давайте можливість самій приносити свій одяг із шафи і класти його туди.

Горщик, горщик, ти мій друг! Більшість педіатрів переконані, що починати привчати дитину до горщика варто з півторарічного віку. Але сучасні мами не згодні, як підказує досвід спілкування з ними. Зустрічала багато таких, які хваляться, начебто їхня дитина ходить на горщик з 6-місячного віку. Це можливо, але дитина не усвідомлює всієї дії. Більше того, одна матуся придбала горщик майже одразу після народження доньки і тримала її над ним з проханням зробити справу, видаючи при цьому характерні звуки. Звісно, через деякий час дитина нарешті справляла природню потребу, а задоволена мама хвалилася всім чи то донькою, чи то собою. Зараз дівчинці майже два, і вона знає, навіщо потрібен горщик, а от чи сприяв цьому такий ранній досвід знайомства з ним, питання сумнівне.

Усе добре, що має добрий результат. Значно частіше трапляються ситуації, коли дитина боїться горщика і в два роки досі мочить штанці. Як діяти батькам і чи винні тут памперси?

Батьки самі того не підозрюючи, провокують у дитини формування певних страхів перед горщиком. Вони намагаються не привчати, а «дресирувати» свого малюка, сварити, вимагати, наприклад, в однорічної дитини те, на що вона ще не спроможна за віком. Адже контролювати процес випорожнення діти починають лише при досягненні двох років, саме тоді, коли починається період «я сам». Тому не дивуйтеся, якщо ви почали привчати в 6 місяців, дитина в період кризи першого року почне категорично відмовлятися відвідувати горщик. Не поспішайте! До року нехай горщик буде просто предметом дитячого інтер’єру, нехай дитина його дослідить, просто познайомиться, навіть можна пояснити його призначення, але привчання починайте саме з досягненням півторарічного віку. Тільки тоді дитина сприйматиме горщик як новий етап у її зростанні. І тут дійсно памперси можуть сповільнити процес привчання до горщика. Дитина має бути без них, щоб бачити, що з нею відбувається під час сечовипускання, який з цього результат і щоб мати сухі штанці, краще робити справу на горщик. Дуже зручним у привчанні є музичні горщики.

Якщо дитині вже виповнилося два роки. Це дійсно проблема для батьків і вихователів, адже доведеться кілька разів на день змінювати одяг. Але є гарна новина у її розв’язанні. Ось саме в цій ситуації спрацює переконання, що в дитячому колективі дитина швидше навчиться. Тому не хвилюючись сміливо можна записувати малюка до дитсадка. Якщо проблема не розв’язується після досягнення трирічного віку, то слід звернутися за допомогою до спеціалістів.

Прислухайтеся до потреб вашої дитини. Головне у спілкуванні батьків і дітей — уміння знаходити компроміс, гармонію, і це важливо у будь-якому віці. Необхідно вміти розпізнавати потреби дитини, і залежно від цього обирати способи впливу. У кожної мами це вийде, якщо вона пам’ятатиме, що кожна дитина з самого раннього віку вже має свою думку, і важливо не пригнічувати її прояв, а навпаки допомагати виявляти її. Тільки тоді буде успішно пройдений період «я сам».