Настав час повчальної казочки від Олени Харченко.

Попросив дідусь свого онука, маленького каченя Кряка, підмести у дворі.

— Добре, дідусю, — відповів Кряк, — ось зараз тільки дограю із хлопцями у футбол, і відразу підмету.

— А ти не забудеш? — перепитав дідусь.

— Не забуду, я тобі обіцяю! — відповів Кряк і побіг на футбольне поле.

Минув цілий день. Увечері дідусь повернувся додому утомлений. Зустрівши у дворі свого маленького онука, він запитав:

— Ну що, Кряк, як минув день?

— Чудово, — весело відповіло каченя.

— Чим ти займався? — поцікавився дідусь.

— Спочатку я пограв з каченятами у футбол, потім викупався в річці… — жваво продовжував свою розповідь Кряк.

— А свою обіцянку ти виконав? — запитав дідусь і суворо поглянув на онука. І тільки після цих слів Кряк згадав, що не підмів у дворі. Маленькому каченяті стало дуже соромно. А дідусь похитав головою і сказав:

— Так, Кряк, виходить, що ти дав сьогодні марну обіцянку.

— Дідуню, чому марну?

— Тому, що свою обіцянку ти так і не виконав.

— Пробач мені, дідуню, я загрався.

— Добре, але ти повинен назавжди запам’ятати, що марних обіцянок давати не можна!

Наступного дня, щойно зійшло сонце, Кряк узяв віник і вийшов у двір. Дуже вже не хотів він давати марну обіцянку!

Запитання для дітей

• Про що попросив дідусь свого онука?
• Чим цілий день займалося каченя Кряк?
• Чому маленькому каченяті стало соромно?
• Чому дідусь назвав обіцянку онука марною?