Неймовірно добра казочка, яка навчить малюка розрізняти внутрішню та зовнішню красу! Гарна риса — У мене є каблучка з червоним камінцем, — сказала Катруся подружці Оксанці.

— Яка гарна! Дай приміряти! — попросила Оксанка, але Катруся не дала.

— Тобі подобається моя гарна кофтинка?  — знову запитала Катруся свою подружку.

— Так, на ній дуже красиві мережива!  — зауважила Оксана й  доторкнулася до них пальчиком.

— Не чіпай, помнеш, — відштовхнула подружку Катруся, і Оксанка втекла від неї до інших дітей.

— Дивіться, яка в мене гарна книга про звірів, — похвалилася Катруся, підходячи до дітей.

— Дай подивитися,  — попросили діти й  оточили Катрусю, але вона притиснула книгу до себе і  сказала:

— Не чіпайте, ви її забрудните.

— Ну й  дивися сама,  — сказали діти й  побігли гратися.

Сумно стало Катрусі. Сіла дівчинка на лавочку і  задумалася:

«Чому ніхто не хоче грати зі мною, у  мене так багато гарних речей?»

Раптом поряд із Катрусею присіла красиво вдягнена жінка. Катруся дивилася в  її сині променисті очі й  не могла відвести погляду.

— Я  Фея Краси і  допоможу тобі, Катрусю,  — мовила жінка.  — Ось коробочка із чарівною цукеркою. З’їси її, і  в тебе з’явиться ще одна гарна риса. Тоді всі з  тобою дружитимуть.

Зраділа Катруся і  з’їла цукерку.

— Хто хоче приміряти мою каблучку й  подивитися гарну книгу?  — вигукнула Катруся, і  до неї одразу ж  прибігли дві подружки.

Катруся навіть не помітила, куди зникла Фея Краси, а  ввечері довго намагалася зрозуміти, що ж  подарувала їй добра Фея.