Дитина репетує, кричить, мама тягне її за руку, малюк упирається, зрештою вона хапає його на руки та швидкими кроками біжить додому, аби припинити цей концерт — ситуація, знайома, мабуть, кожному. Причини істерики можуть бути різними, але дуже часто це — небажання дитини повертатися додому з прогулянки. До 3-х років на руках дитину ще якось можна донести, а потім матусі доведеться складно. Аби уникнути цього, необхідно знати, які дії є неправильними і як діяти.

Неправильна тактика батьків

– Батьки починають кричати: «Скільки можна гуляти? Ходімо додому! Я тобі що сказала? Ти не чув? Ти глухий?» На крик узагалі ніхто позитивно не реагує, діти починають кричати у відповідь, або ігнорувати. Але додому повертатися не поспішають.

– Батьки погрожують та б’ють: «Якщо зараз не підеш зі мною додому, то я тебе потім відлупцюю так, що п’ята точка болітиме, а потім у куток поставлю, під коліна гороху підкладу — стоятимеш! Зрозумів чи ні?» По-перше, ви будете виглядати м’яко кажучи кепсько, по-друге, налякаєте інших дітей, а своя дитина, може, трохи й злякається, але все одно відразу не побіжить додому.

– Батьки йдуть без дитини, або ховаються за будівлі чи дерева, що поряд. «Ну все, я пішла, тепер ти мене не знайдеш більше, нехай тебе заберуть чужі люди!» Таким чином дитину можна лише налякати, вона втратить довіру до оточуючи і до світу взагалі. Не варто знущатися зі своєї дитини. Це лише здається, що залякування — це гра, насправді, якщо робити так регулярно, можна виховати закомплексовану, залякану, невпевнену особистість.

– Батьки починають звинувачувати дитину: «Яка ти погана дівчинка (хлопчик)! Як же так можна робити? Не хочеш повертатися додому, а казала, що будеш слухатися! Усе, мені така погана дитина не потрібна!» Це вкрай неправильно, батьки навмисне починають програмувати дитину на те, що вона погана, нікому не потрібна. З такими настановами виникає нелюбов до себе з дитинства, особливо це погано впливає на дівчат (яким удвічі більше раз, ніж хлопцям, необхідно говорити, що вони найкрасивіші, найкращі та найцікавіші).

– Батьки ігнорують дитину після того, як вона не зробила те, що вимагали. «Я з тобою більше не розмовляю. У мене більше немає сина (доньки)! Ти мені більше не син (донька)! Я тебе більше не люблю! Роби, що зваго будь-що, а я пішла додому!» Це страшні слова. Так узагалі небезпечно говорити, а раптом щось станеться й у матері не стане сина. Вона все життя пам’ятатиме ті страшні слова: «Усе, в мене більше немає сина!» Гніваючись, краще мовчати, переждати, аби не наговорити зайвого, особливо це стосується імпульсивних матусь.

Правильна тактика батьків

– Батьки не б’ють, не кричать, завжди залишаються спокійними, посміхаються і намагаються жартувати з дитиною. «А хто це не хоче повертатися додому? То, мабуть, неслухняний зайчик! У мене дуже слухняний, добрий та розумний синочок (донечка)! Він зараз трішечки ще пограється й обов’язково піде з мамою додому. Так, Сашко (Машенько)?» Ви наче відповідаєте за малюка і таким чином налаштовуєте його на позитивний лад, дитина впевнена, що її люблять, вона перебуває в гарному настрої та врешті-решт починає збиратися додому.

– Батьки заздалегідь домовляються з дитиною про конкретний час на прогулянці. Можна навіть завести будильник. «Зараз 11:00. Дивись на годинник! Коли буде 12:30, ми будемо повертатися додому! Цілих півтори години ти зможеш веселитися та бігати. Але, якщо я тебе покличу додому, потрібно збиратися. Я тобі обов’язково покажу годинник, ти сам побачиш час!» Таким чином дитині дуже подобається, що з нею домовляються, як із дорослою, вона вчиться орієнтуватися в часі. За деякий період сама проситиметься додому, коли настане час повертатися.

– Батьки адекватно сприймають позапланові ситуації. Дитина дуже загралася, а час уже повертатися додому, вона зустріла друга, якого давно не бачила та проситься погратися довше, ніж завжди. Ставтеся з розумінням до свого малюка. Необхідно враховувати дитячі бажання та дитячі справи. Дайте дитині ще півгодини, пообіцяйте, що вийдете гуляти пізніше, або завтра, домовтеся з його друзями. І нехай не буде так, як запланували, але дитина оцінить ваше ставлення до її бажань.

– Батьки розповідають про цікавий період часу, що дитина зможе провести, якщо повернеться додому. «А зараз ми підемо додому, а дорогою я покажу тобі красиві квіточки, вони вже почали розцвітати. А ти бачив собачку ту чорненьку? Пішли подивимося, можливо, вона там гуляє зараз, або пошукаємо, де вона. Ходімо додому, питимемо чай зі смачним варенням. А може, зайдемо до магазину та купимо печиво?» Тільки ніколи не обманюйте малюка, обіцяйте лише те, що ви в змозі виконати саме зараз, а не через тиждень чи взагалі ніколи.

– Батьки завжди хвалять дитину, якщо вона слухається, відразу погоджується йти додому, завжди на це звертають увагу. «Який гарний хлопчик (дівчинка), ти у мене слухняний і все розумієш. Іншим разом ми пограємося більше часу, а сьогодні час повертатися! Я тебе люблю!» — це ніколи буде не зайвим. Адже здебільшого батьки звикли лише звинувачувати, сварити дітей. А хвалити дітей, на жаль, нерідко забувають!

Усім батькам завжди хочеться, аби діти були ідеальними, не балувалися, не бігали, не бешкетували. А чи замислювалися ви, чи то нормальні діти?

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: