Не завжди маленький розмір малюнка свідчить про низьку самооцінку дитини. Для того, щоб дати грамотний висновок про особу дитини за його малюнком, психологу потрібно бачити малюнок, а не просто мати його словесний опис.

Звичайно, є загальні закономірності діагностики дитячого малюнка. Важливо враховувати все: розміщення малюнка на аркуші, розмір окремих фігур і деталей, наявність усіх частин тіла в малюнку людини, колірну гамму, яку вибирає дитина, відносини окремих персонажів малюнка.

Чи потрібно користуватися якимось спеціальним довідником-дешифратором дитячого малюнка? Мені здається, що достатньо вашої інтуїції. Подивіться на дитячий малюнок. Які відчуття він у вас викликає? Спробуйте самостійно, не питаючи поки що дитини, розібратися, що саме намальовано на картині. Як би ви її назвали? Який настрій дитини вона відображає? Який сюжет прагнула передати дитина? Адже дитячий малюнок це не просто зліпок дитячого настрою. У момент малювання дитина почувається вільною від дорослих заборон і обмежень, і ось тут ви й можете побачити реальне відбиття дитячої особистості.

Дуже дрібні малюнки дитини можуть свідчити про її невпевненість у собі, замкненості, великій кількості обмежень з боку дорослих. Тоді батькам дійсно варто подумати, чи відповідають їхні завищені вимоги реальним віковим можливостям дитини. Але, перш ніж зробити такий висновок, необхідно все-таки проаналізувати увесь малюнок в цілому, обов’язково звернути увагу, якого розміру щодо інших фігура самої дитини (якщо така є на малюнку). Якщо дитина намалювала себе найменшою з усіх, це означає, що у неї дійсно занижена самооцінка.

У деяких випадках дитина використовує «мініатюрний» стиль тільки у присутності якогось конкретного дорослого (мама, вчитель, няня). Тоді проблему потрібно шукати саме у взаєминах із цією людиною.