Дозволити чи заборонити? Це непокоїть усіх батьків. Хтось убачає у заборонах обмеження для розвитку дитини, інші гадають, що дитина без заборон стає розбещеною. Як діяти правильно?

Кожна родина унікальна, досвід та стиль життя у кожного свій. На жаль, ніхто не може за вас вирішити, як саме виховувати дитину та яких «пропорцій» дотримуватися. Проте ми хочемо допомогти вам дійти власних висновків, навівши декілька фактів з психології та виховання.

Чи повинні бути взагалі заборони? 

Межі потрібні дитині для здорового психологічного розвитку. Під категоричною забороною мають бути речі, які можуть нашкодити дитині, становити загрозу її життю чи здоров’ю. Наприклад, вибігати на дорогу чи брати подарунки у сторонніх. Решта — залежить від поглядів кожної окремої родини.

Але якщо дозволяти дитині все, то…

• Вона не відчуває безпеки. Її непокоїть тривожність, через що погіршується поведінка. Так малюк буквально «вимагає» від батьків відреагувати та вжити заходів.
• Дитина може думати, що її не люблять, бо батькам однаково. Так, попри те, що ми не забороняємо, бо любимо, дитина сприймає все навпаки. Це особливості психології. Межі — сигнал дитині, що вам не байдуже.
• У дитини порушується самооцінка. Вона не впевнена, чи правильно те, що вона робить, чи ні.

Любити дитину не означає дозоляти їй все. Любити — допомагати адаптуватися до життя у світі, приймати його правила, особисті кордони та кордони інших.

Чому нам так складно забороняти щось дитині? 

1. Ваш власний досвід. Якщо ваші батьки були занадто авторитарними, то ви можете намагатися «виправити» своє дитинство, ігноруючи будь-які заборони для власних дітей.
2. Вам важко сприймати негативні емоції дитини, у відповідь на заборону.
3. Ви хочете бути хорошими батьками, бо «хороші батьки не забороняють нічого».
4. Маєте м’який характер, тому важко інколи проявляти жорсткість.

Тоді в першу чергу потрібно попрацювати над собою та власними установами.  Бо межі та заборони потрібні дитині, а це один з проявів батьківської любові та турботи.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: