Чи варто потурати дитині в усьому, аби бути хорошими батьками? Чому ми дозволяємо собі грубо з нею поводитися?  І що відповісти оточуючим, якщо вони роблять зауваження стосовно поведінки вашої дитини?  Ми підготували для вас корисну статтю за матеріалами Людмили Петрановської. 

Отже, злі чи добрі? 

«Коли батьки все дозволяють, то вони хороші, а якщо забороняють — злі!» — це логічне мислення 5-річної дитини. Дорослі усвідомлюють, що така думка хибна, а всі заборони через добрі наміри. У кожному з нас також живе все та сама 5-річна дитина, яка ображається на маму за те, що колись сталося. Зважаючи на цей власний стан, ми налагоджуємо взаємини зі своєю дитиною. 

Ми почуваємося «поганими батьками», коли лише з наших вуст злітають слова заборони. Почуваємося винними. Але це хибна стратегія. Виховувати потрібно з позиції розсудливого «дорослого», а не з позиції внутрішньої «дитини». 

Ми вразливі перед думкою оточуючих. Ми непокоїмося з приводу чужих думок, як не образити когось, як бути «зручними» для всіх оточуючих. Батьки чудово знають, що не всі готові терпіти погану поведінку дитини. Якщо при цьому мама й тато ще й не готові бути «злими поліцейськими» та строго втихомирити дитину, то що далі? А далі дістаємо планшет та завантажуємо «Свинку Пеппу», аби задовольнити бажання оточуючих і «дитини не було ані чутно, ані видно». 

«Так, це моя дитина лежить на підлозі!»

Важливо бути «на зв’язку» зі своєю дитиною, розуміти її потреби та внутрішній стан. Поки що частіше батьки починають панікувати в моменти, коли хтось виказує невдоволення.  Мама або починає погрожувати та сварити дитину, або догоджає їй та торгується, або запускає функцію «Я ж матуся!» і «ставить» оточуючих на місце. Справі не зарадить жоден із варіантів.

Ставтеся з гумором до ситуації та без хамства вибудовуйте кордони з іншими: «Дякую, я вас почула. Але у нас такі правила». Коли ви йдете по вулиці з коляскою, у якій плаче тримісячна дитина, а поруч по асфальту зі сльозами крокує трирічна, то вам і без сторонніх поглядів зрозуміло, що ситуації ви вже не контролюєте. Залишається тільки лягти поруч і поплакати… 

Але якою б не була реакція, пам’ятайте:  рішення — це не про пошук винного, а спільна пошук розв’язання неприємної ситуації.