Чи змушувати дитину перепрошувати?
Звісно, вміти визнавати власну провину та вибачатися перед людиною, яку образив, добра навичка. Проте яким чином ми вчимо дитину нею користуватися?
- Можеш до мене не підходити, поки не перепросиш.
- Ти що не бачиш, що ти образив того хлопчика? Швидко вибачайся!
- Не можна так відповідати бабусі! Перепроси!
Що при цьому відчуває сама дитина? Навряд чи такі виховні моменти формують у неї відчуття такту та поваги до почуттів інших.
- Дитина може не розуміти, що спричинило таку вашу реакцію. Вона ще не розуміє, що вона відповідає за свої слова та дії.
- У дитини ще бракує досвіду негативних емоцій та правил, як із ними впоратися. А тут ще й дорослий змушує її відчути провину й сором за те, чого вона не розуміє.
- Це принижує дитину. Зменшує її довіру до вас. Коли вона діє агресивно стосовно когось — це зазвичай реакція на збудник у відповідь. У цей час дитина шукає у вас підтримки, а не осудження й примусу вибачатися.
У критичній ситуації краще перепросіть самі у того, кого образила дитина. А потім удома, наодинці, поговоріть із нею про ситуацію, яка виникла. Не кричіть, не сваріть й не змушуйте перепрошувати насильно.
Вибачатися можна дитину навчити, вивчаючи емоції та їхній влив на інших, вивчаючи взаємодію з іншими людьми.
Якщо вам цікава ця тема, рекомендуємо книги «Розвиток емоційного інтелекту» для дітей віком 3–4 та 5–6 років.
А як ви вчите дитину вибачатися? Чи примушуєте її?
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: