Якщо людина розуміє сама себе, в неї зникають будь-які інші труднощі в стосунках з іншими. Але це дуже рідко буває від природи. Потрібно цього навчатися.  Коли в дорослому віці люди все ж таки ставлять важливе в житті запитання: «Хто я? Що зі мною відбувається? Як це виправити?», то їй дуже важко сприймати все та розбиратися зі своїми почуттями та внутрішнім світом. Тому турботливі батьки з дитинства допомагають дитині розуміти себе та «ідентифікувати» почуття інших людей. Що для цього необхідно?

Чому так важлива внутрішня гармонія дитини?

Перш за все, аби дитина навчилася себе розуміти, звісно вона потребує гармонійних стосунків у сім’ї. Адекватне виховання та регулярне спілкування не лише на побутові теми: «Що ти сьогодні їв?», «Чи застелила ти ліжко?». Це повинні бути щирі змістовні розмови змалечку про емоції та почуття людей. Намагайтеся описати їх, подумки розмалювати у фарби, або розповісти про них казку й уявити їх живими істотами, надати почуттям свої ж ім’я «Злість», «Радість», «Роздратування», «Любов» тощо.

Інколи ми не помічаємо, як діти самі нам розповідають про свої емоції, але обираючи незвичну форму. А батьки їх зупиняють: «Припини, що ти верзеш, бозна що!» Наприклад, так трапилося в сім’ї Романа, який у дитинстві (6 років) розповідав, коли дратувався: «У мене в голові є злі чоловічки, які змушують мене злитися та дратуватися, через що моє серце стає твердим, як каміння». Можливо, дитина так пройнялася казкою про Снігову королеву, таким чином інтерпретувала свої почуття та емоції. Це не важливо! Важливо те, що дитина спробувала пояснити, озвучила вголос свої внутрішні переживання та нервозність, нехай і в такій казковій формі. Просто хлопець ще не здатен самостійно це контролювати та опанувати себе. Аби батьки відразу звернули на це увагу, а не сварили його за вигадки, мати з татом допомогли б хлопцеві уникнути численних конфліктів у підлітковому віці з учителями, однолітками.

Роман так і не зміг зрозуміти: йде він своїм шляхом чи ні. Зараз йому вже виповнилося 35 років, він часто звертається до психологів, намагається поважати почуття інших, але в нього є постійні проблеми з жіночою статтю. Людина так і бореться з тими «злими чоловічками», які змушують його інколи бути неадекватним. Ні, він цілком здоровий, на шизофренію не страждає, просто ніяк не позбудеться нерозв’язаної проблеми з дитинства, що заважає йому повноцінно жити та нормально контактувати з іншими!

У Романа такий шлях до себе. Але ж діти різні: хтось усе, що відбувається в житті, переживає тихо, не подаючи жодних ознак, але всередині лякається своїх внутрішніх відчуттів. Це звісно дуже складно — пояснити дитині речі, яких не видно, яких неможливо торкнутися рукою, які часом дорослі й самі часто плутають та помилково ідентифікують (наприклад, плутаючи почуття любові зі старістю). Але з цим алгоритмом усе обов’язково вийде. Звісно, це один приклад з численних можливих, батьки самі повинні знайти шляхи, як налагодити та розвити емоційний інтелект дитини. Головне — бути уважними до своїх дітей та стежити за їхнім психічним здоров’ям.

1.     Назвати та розповісти дитині значення всіх головних емоцій та почуттів. Гнів, посмішка, істерика, роздратування, радість, злість, заздрість, любов, відчуття поваги, відданості, гідності. Це складно, тому спочатку необхідно самим розібратися, як у вашій сім’ї трактують певні переживання, почуття. Але про це важливо говорити, у школах звісно вчать ці поняття, але не заглиблюються, що необхідно для розуміння себе та інших людей.
2.     Пояснити різницю між емоціями та почуттями. Емоції проявляє людина в певний момент стосовно співрозмовника, а почуття у людини тривають довго, а інколи назавжди. Раніше вчені констатували, що тварини здатні відчувати лише емоції. Як тоді пояснити ситуації, коли собаки страждають на могилах померлих господарів? І навіть деякі «не бачать сенсу жити» після, так через деякий час помирають услід за господарями. Тварини здатні на щось більше, можливо, навіть більше, ніж деякі люди. Але це наразі неможливо дослідити у якісь певні способи, тож поки що це вважається лише припущенням.
3.     Навчити дитину пояснювати свої почуття, думки та відчуття. Якщо дитина навчиться проговорювати те, що вона відчуває в певний момент, то це вже буде наполовину розв’язана проблема із самоконтролем. А вміння контролювати свої емоції, знаходження шляхів заспокоєння дають можливість ясно мислити. Необхідно також навчити дитину стежити за своїми тілесними відчуттями. Адже трапляється, що малюк упав з велосипеда, забив коліно, а потім ще цілий день має поганий настрій та навіть не замислюється, чому сумно, чому все дратує. Будь-яка активність людини викликає різні емоції, почуття та думки, до того ж, у всіх вони дуже різняться. Саме тому людям часто важко знайти спільну мову.
4.     Навчити дитину розрізняти людські емоції за поведінкою та мімікою обличчя. Існують наукові роботи, що пояснюють реакцію та поведінку людини, коли вона говорить неправду. Навіть куди зазвичай дивиться, як рухається, якими є жести. Тому можна приділити цьому увагу, або дати дитині спеціальну літературу — нехай вивчає. Підліток, наприклад, повинен розуміти, коли інша людина соромиться чи гнівається, аби недоречний жарт не зіпсував стосунки. Звісно, деякі люди вміють дуже добре стримувати свої емоції, тому їхню поведінку ніяк неможливо розпізнати. Навіть більше, наука ще не вигадала такого пристрою, що міг би розпізнати, як людина мислить, які в неї думки в певний час. Адже безліч прикладів, коли хтось говорить одне, а думає зовсім інакше. Про все це варто розповісти дитині, аби вона не була занадто довірливою, водночас не втратила бажання довіряти людям. Інколи інтуїція просто підказує, що та людина добра, а та недуже. Це відчуття дуже добре розвинуто у маленьких дітей, з часом воно зникає. Але внутрішнє чуття також можна розвивати, навчатися прислухатися до себе. Воно також допоможе розбиратися в людях.
5.     Проводити регулярні вправи з упорядкуванням усіх емоцій, думок і почуттів. Це можуть бути різні психологічні техніки, із записом усіх думок на папір, а потім аналізування написаного. Так званий відпочинок мозку, коли деякий час людина намагається відпустити думки та зовсім ні про що не думати. Медитативні, духовні практики — все те, що використовують у вашій сім’ї, якщо ви нічого не сприймаєте, поміркуйте над цим. Адже в наш інформаційний час це необхідно, особливо дитині, яка інколи не витримує такого навантаження, через що починаються депресії, психосоматичні хвороби та навіть психічні захворювання.

Ось такі нелегкі, але ефективні поради. Перш за все поміркуйте, любі батьки, можливо, спочатку слід навчитися розуміти себе, а вже потім учити дітей?