Ну хто не знає, що таке дитяча істерика. У деякі періоди дорослішання дитини, причиною такого спалаху емоцій може бути навіть мураха, яка переходила дорогу на червоне світло. Невже такого поняття насправді не існує?

Чим тоді пояснювати ці перекочування по підлозі, вий сирен та Ніагарський водоспад сліз?

Незважаючи на нібито «простеньку», з точки зору дорослого, причину дитячих сліз, спричинені вони у першу чергу почуттями. У маленької людини великий внутрішній світ. У зовнішньому світі існують речі, що змушують її відчувати страх, занепокоєння, відразу, сором, самотність, огиду, роздратування. Наша мета: допомогти дитині навчитися розуміти свої почуття та допомогти впоратися з ними.  

З чого почати?

Почуття не з’являються з повітря. У кожної емоції є причина.  І саме зі з’ясування цієї самої причини й потрібно починати. Адже універсальної поради, як діяти під час дитячої істерики, не існує. Ви повинні брати до уваги обставини, вік, здібності, потреби, думки дитини ті ін. Тільки розв’язуючи ситуацію таким складнішим шляхом, ви маєте всі шанси дійсно допомогти дитині та попередити наступні прояви подібних почуттів. 

А як щодо маніпуляцій?

Послухавши деяких батьків, складається враження, що діти тільки для того і народилися, аби маніпулювати та отримувати від нас усе, чого їм заманеться. Але як інакше маленька людина може висловити свою потребу у батьківській увазі та любові? Вона ще не навчилася відверто говорити про те, чого саме їй бракує.  

У будь-якій необхідній ситуації батьки мають надати дитині емоційний комфорт. Не розмірковуйте, чи заслуговує цієї миті дитина на емпатію, просто обійміть її та допоможіть заспокоїтися.

Якщо ж це не істерика, то що? 

І ось ми прибираємо з дитячої поведінки ярлик «істерика». І що ж ми тоді бачимо?

Можливо, прохання допомогти?

Можливо, маленьку людину, яка вчиться жити у цьому світі?

Можливо, вразливість і переповненість почуттями, що потребують нашої спокійної підтримки?

Можливо, безліч інших речей, що турбують дитину?

А можливо, час нарешті дати дитині бути ПОЧУТОЮ, а не засудженою?

Ну ж бо припинемо знецінювати почуття дітей. Потрібно допомагати їм упоратися з тими емоціями, через які вони плачуть. Натомість ми отримаємо міцний зв’язок з дитиною, взаєморозуміння, довіру одне до одного. 

Не існує жодних «істерик», а існують діти, які потребують розуміння.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: