Батьки, особливо молоді, постійно чують від рідних, знайомих, сусідів поради про виховання та спосіб життя. Чому це іноді так дратує і яка є альтернатива?

1.     «Не звертай уваги», «не переймайся». Це може прозвучати в будь-який момент: коли дитина плаче, не хоче спати, їсти, одягатися; коли намагаєшся приготувати обід, прибрати, працювати, а в добі всього лише 24 години. Чому ця «порада» так дратує? Бо якщо я докладаю настільки багато зусиль заради цієї, на думку інших, дрібниці — отже, для мене це важливо! І непогано було б допомогти.
2.     «Не хвилюйся, що він ще не ходить/не розмовляє — кожна дитина індивідуальна». Дякуємо, знаємо! Але матуся хвилюється не тому, що готує дитину до якихось перегонів, а тому, що знає симптоми неврологічних проблем, що важливо помітити на ранній стадії. Тому і придивляється уважно. Краще запропонувати матусі прогулянку — це допоможе.
3.     «Запишіть дитину до розвивального гуртка!». Порада, зворотна попередній. Серйозно, такі радники справді вважають, що батьки не розмірковували про це? А що вони знають про ранній розвиток? Замість порожніх загальних фраз цікаво почути конкретику: за такою-то адресою є такий-то гурток, моя донька відвідує його із задоволенням.
4.     «Будь суворішим, бо розбалуєш» та «Будь м’якішим, бо залякаєш». Іноді ці «поради» зашифровані у повчальних історіях. Краще, якщо співбесідник розповідав би історії з власного дитинства, бо його напевно і «сильно любили», і «сильно карали».
5.      «Стежте за власною поведінкою — ви є прикладом для дитини!». Хоча це цілковита правда, у вустах співбесідника вона звучить зверхньо, так, ніби «порадник» напевне знає, як жити правильно.
6.      «Упорядкуйте своє життя!». Якщо життя батьків — справді суцільний хаос, то порада доцільна лише тоді, коли після неї пропонують допомоги. Але зазвичай батьки визначаються з пріоритетами ще до народження дитини, дбають про лад у власному житті більше за будь-кого, відчуваючи відповідальність.