Психотерапевти Боб і Мері Гулдінґ звернули увагу, що у різних людей знову і знову виявляються дванадцять заборонних тем. Вони передаються від батьків до дитини невербально. Ми розглянули їх, ділимось з вами своєю знахідкою, аби ви не нашкодили психічному здоров’ю своєї дитини

НЕ досягай цього! 

Зі своєю внутрішньою «Дитиною» сперечатися важко. Тому не дивно, що коли ми бачимо, як наші діти досягають мети та результатів, які перевищують наші, ми відчуваємо дискомфорт. 

Таким чином ми невербально закладаємо заборону на досягнення чогось. Тобто ми можемо похвалити та порадіти, але все наше тіло говоритиме про інше. Наша внутрішня «Дитина» вчинить бунт.

НЕ роби нічого!

О, ця всеосяжна та улюблена фраза батьків «Не можна!». Дитина розуміє її, як: «Це так небезпечно та ризиковано, що краще зовсім нічого не роби». Якщо доросла людина ніяк не може вирішити, що їй робити, не намагаючись зарадити певній ситуації, то цілком можливо, що вона несе в собі таку заборону.

Її спричиняє надмірний страх батьків, що з їхньою дитиною станеться щось жахливе. Тому, для власного комфорту, вони просто забороняють дитині пізнавати цей світ та ставати самостійною — просто нічого не робити. 

НЕ висувайся!

Ті, хто несе у собі таку заборону, звикли бути у тіні. Бо їм завжди казали: «Не висовуйся!», «Не пропонуй нічого!», «Не виділяйся!», «Все без тебе вирішать!». Така людина у дорослому житті ніколи не лідируватиме. Вона не буде зацікавлена у підвищенні, високій посаді, або публічності. Її цілком влаштовуватиме роль підлеглого, який добре виконує ту роботу,  яку йому доручили.

НЕ зв’язуйся!

Така людина почуватиметься «сторонньою» у бідь-якій соціальній групі. Швидше за все, вона буде відсторонена. Заборона «не зв’язуйся» передається від батьків, які завжди запевняють, що їхня дитина «замкнута», «складна», «не така, як усі нормальні діти». Або навпаки передаватися через позитивну ознаку «виключності». 

НЕ будь близьким! 

Ця заборона засвоюється, якщо дитині відмовляють у фізичній чи емоційній близькості. Часто це відбувається через те, що самі батьки у дитинстві були цього позбавлені. Як результат, заборона на близькість передається від покоління до покоління.

НЕ довіряй! 

Якщо батьки часто обманюють дитину, вміння довіряти іншим у неї зводиться нанівець. Не тільки тоді, коли справа стосується обіцянок, але й у стосунках у цілому. Також дорослі люблять розповідати історії на зразок: «Не довіряй хлопцям/дівчатам! Вони всі брешуть». Цими фразами вони неабияк ускладнюють налагодження особистих стосунків своєї дитини. Їй буде складно у будь-яких взаєминах, адже у її голові хробак «не довіряй» сидітиме й чекатиме, коли її почуття образять.

НЕ будь психологічно здоровим!

Батьки часто заради роботи жертвують часом, який вони могли б провести з дитиною. Захворівши, малюк отримує бажане — маму і тата поруч, які приділяють йому увагу та не куди не поспішають. Так у нього формується уявлення «хвороба = батьки поруч». Наш організм магічним образом залежить від наших думок. Дитина хворітиме, хоча насправді природа її хвороби проростає із психосоматики. Перцю до цієї заборони ще додає фраза «У нас така хвороблива дитина». І… маємо те, що самі створили.

НЕ думай! 

Як часто ви дослухаєтеся до думки дитини? Ураховуєте її? Якщо ці випадки можна полічити на пальцях, рекомендуємо переглянути своє ставлення. Нехтуючи думкою дитини, ми просто знеохочуємо її проявлятися. А навіщо? Однаково моя думка нікому не цікава. 

Інші форми заборони «не думай» стосуються фраз «Навіть не думай про…» (хлопців, гроші, секс тощо) та «Твоя думка неправильна — думай так, як думаю я».

НЕ відчувай! 

Така заборона йде від тих батьків, які самі не хочуть чи не вміють виявляти свої емоції. Часто можна почути: «Не плач!», «Не кричи!», «Не бійся!», «Не гнівайся!» і т. ін. Так дитина вчиться все тримати у собі, пригнічуючи почуття.  

Чи знайомі вам ці заборони? 

Можливо, якісь із них ви перейняли від батьків? 

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: