Щоб дитина могла визначити ведучого, домовитися з дітьми, та й узагалі бути почутою, вчимося голосно говорити. Це можуть бути короткі віршики, лічилки або скоромовки.

Не переймайтеся тим, що малюк навчиться перебивати й викрикувати. Ця гра допомагає трішки розкріпачитися, не боятися сказати першим, почути свій голос, що звучить не тихо, а голосно. А це саме те, чого побоюються сором’язливі діти. О

тже, скажіть дитині, що зараз ви дуже тихо читатимете вірш. Виберіть для прочитання будь-який коротенький віршик і прочитайте його пошепки. Запропонуйте малюкові повторити, тільки ще тихіше. Вийшло? А тепер прочитайте вірш своїм звичайним голосом, із середнім рівнем гучності. Дитина повторює за вами, декламуючи вірш звичайним голосом.

Наступне завдання — прочитати вірш голосно, але не занадто, трішки голосніше, ніж ви говорите зазвичай. Дитина знову має повторити. І нарешті, останнє завдання — дуже голосно прокричати вірш, нехай це буде межа ваших звукових можливостей. Після попереднього тренування дитина також зможе виконати завдання. А якщо вона відмовиться голосно кричати, зробіть це разом з нею, адже разом веселіше й не страшно.