Середній вік сексуального дебюту дівчат меншає: невинність у шкільному віці втрачає майже 40 % учениць тільки за офіційними опитуваннями. У Західній Європі сексуальна освіта є окремим предметом у школі, що суттєво зменшило відсоток підліткових вагітностей та венеричних захворювань. Однак в Україні школи ще не готові до введення подібного предмета, тому всю просвітницьку роботу покладено на батьків. І починати її потрібно років у 9–10.

Сьогодні ми відповідаємо на запитання дівчат-підлітків! Жіноча рівноправність є недавнім здобуттям, і дуже важливо підтримувати в дівчинці почуття власної цінності, гідності, щоб вона могла рішуче відмовити тому, хто їй не подобається, не мовчати у випадках домагань, будувати своє особисте життя на основі щирого взаємного кохання.

Запитання взяті з гарячої лінії психологічної підтримки, з відповідями психолога.

«Мій хлопець пропонує мені кохатися. У багатьох подруг секс вже був. Та коли я відмовляюся, хлопець погрожує, що знайде іншу, яка не чинить спротив. Я дуже його кохаю та боюся, що він дійсно залишить мене, але до сексу ще не готова. Як бути?»

«Початок інтимних стосунків — це новий етап взаємин, найбільший ступінь близькості та відповідальності. Природно, що тобі страшно; до того ж організм та психіка ще не готові до цього. На інших зважати не слід: кожна людина унікальна, і чим духовно багатша, тим більше часу їй потрібно. «Швидко тільки кішки народжуються!» Чула таку цитату?

Для дівчат перший секс важчий, ніж для хлопців, бо це не тільки стрес, але й біль. Щоб усе відбулося якомога легше, і не було потім тяжко та огидно, дівчинці слід бути повністю впевненою у своєму партнері, відчувати його любов і піклування, щоб розслабитися.

Якщо твій хлопець дійсно тебе кохає, цінує взаємини, він не наполягатиме і тим паче не погрожуватиме, що залишить. Він дочекається, коли тобі буде комфортно, даруватиме романтику, робитиме сюрпризи, смішитиме… А людина, яка намагається «розвести на секс» через фрази на зразок «докажи, що ти мене кохаєш», стовідсотково тебе не варта. Ці стосунки варто закінчити якнайшвидше, і не давати змоги собою маніпулювати».

«Так сталося, що я кохалася з хлопцем без презерватива. Тепер боюся, що вагітна чи підхопила «погану» хворобу».

«Тобі необхідно перевіритися у гінеколога та зробити аналіз на ВІЛ. Це можна зробити без дорослих; у містах зараз є центри, де на ВІЛ перевіряють анонімно. Не відкладай перевірку — якщо хвороба дійсно є, почати лікування слід якомога раніше. Немає сенсу зволікати та псувати собі нерви через невідомість.

Тест на вагітність нескладно придбати у аптеці чи навіть у супермаркеті, тому правда швидко з’ясується. Якщо підозри підтвердяться, варто розповісти комусь з дорослих: приховати новину не вдасться, бо живіт почне збільшуватися. А робити аборт без згоди батьків чи законних представників лікар не має права».

«У мене є хлопець. Мама боїться, що ми займаємося сексом, тому намагається говорити про це зі мною. Я ненавиджу подібні розмови, мені гидко та ніяково. Що зробити, щоб вона дала мені спокій?»

«Двом поколінням важко порозумітися, адже одна й та сама подія у різному віці сприймається по-різному, зважаючи на власний досвід чи його відсутність. Саме тому тобі здається комфортнішим обговорювати інтимні теми з подружками, які знаходяться з тобою на одному рівні.

З подружками спокійніше, але погодься: у серйозних речах (а інтимне життя — справа серйозна!) важливо знати правду, і не обманювати себе. Поміркуй: мама досвідченіша у сексі, ніж однокласниці, які не вагітніли, не народжували. Інформація від неї цінніша, бо перевірена досвідом, і вона не порадить шкідливих дурниць «заради приколу».

Усе одно ніяково? Запевни маму, що цінуєш її знання порівняно з багатьма іншими, які без усяких пояснень забороняють навіть думати про секс. Скажи, що розумієш, як вона хвилюється, і хоче вберегти тебе від цілком ймовірних ризиків на зразок небажаної вагітності, венеричних захворювань. Поясни, що коли у тебе з’явиться потреба, ти до неї звернешся за порадою. І це справді варто робити — мама теж була підлітком і зустрічалася з хлопцями, а хлопці за цей час анітрохи не змінилися у своїх бажаннях».

«Хлопці в школі іноді затискають мене в кутку. Вони хапають мене за груди, інші ж дивляться і сміються. Це страшенно принизливо! І я не знаю, що взагалі робити, як сказати про це комусь».

«Терпіти таку хамську поведінку не можна. Це не «ознаки уваги», а справжній сексуальний булінг. Одна ти нічого не вдієш, адже робота має проводитися на рівні класу та школи. Звернися спершу хоча б до шкільного психолога на умовах анонімності. Це той випадок, коли слід переступати через сором, і нехай приклад жертв харассменту, які наважилися розповісти про домагання, додасть тобі сил. Далі психолог та класний керівник повинні провести заходи на тему стосунків дівчат та хлопців».