Іноді нам доводиться спілкуватися з людьми, з якими нас не пов’язує нічого, крім того, що їхня дитина має звичку стукати вантажівкою по голові нашого Миколку.

13 порад психолога

1. Перш ніж зателефонувати і сказати фразу, що починається з «Агов ти!», присядьте на диван і розберіться зі своїми почуттями. Чи адекватний ваш гнів до ситуації?

Іноді ми прагнемо мститися за всі колишні образи, а з таким настроєм легше розв’язати збройний конфлікт, ніж дитячу проблему. Можливо, потрібно поговорити з вихователькою, яка вирішила пограти в Індіану Джонса (ваш малюк був заручником!), а не з татом Індіани?

Тричі видихніть і тоді розгніваний Чак Норріса, який ламає цеглу ребром долоні, поступиться місцем батькові, здатному міркувати.

2. Якщо все відбувається в садку або школі, то до розмови потрібно долучити й відповідального дорослого. Нянька, яка водить дітей на прогулянку, тут може більше зробити, ніж чужий тато, який утретє за десять хвилин забуває назву «нашого» садка.
3. Так, до речі, подивіться на дитину. Ви точно зараз допомагаєте їй?

Часом батьки вважають, що захищають дитячі інтереси й допомагають розв’язати проблеми. А замість цього дитина отримує в школі неприємне прізвисько. Іноді можна поговорити зі своїм школярем і з’ясувати: якщо до Оленки не наближатися, то її нунчаки до нього не дістануть. Ви допомагаєте людині з’ясувати, як самій знайти вихід із ситуації.

4. Якщо спілкуватися з батьком, який купив нунчаки, необхідно, то у розмові намагайтеся дотримувати фактів. Хоча й тут можливі варіації: для однієї мами поштовх — це підлий удар нишком, для іншої — дружнє вітання.
5. Розкажіть про ситуацію в стилі міністра закордонних справ, який делікатно пояснює Танзанському племені звичаї своєї країни.

«У нашій родині не прийнято плюватися, адже це вражає Дмитрика!».

Або так: «Віронька обурюється, що Люся забрала її восьминога. У нас не прийнято брати без дозволу чужі речі, так ми її вчимо, і зараз нам усім жахливо неприємно. Прошу вас поговорити з Люсьою і повернути поцуп… тобто восьминога».

6. Іноді зовсім не варто перебільшувати, тому що проблему можна розв’язати елементарним увічливим проханням: «Будь ласка, не витягайте гаманець із моєї сумки». Поруч із деякими батьками в пісочниці позначте свої особисті кордони. І свою сумку. І самокат!
7. У жодному разі не обвинувачуйте. «Це провокує сором і захисну агресію у відповідь», — зауважить психолог.

А простіше — призводить до образ і бійки. «Хто так виховує дітей! На себе подивіться! Ви навіщо даєте дитині залізні наручники у молодшу групу — з глузду з’їхали?» — поганий початок розмови. До того ж у такій дискусії суть проблеми втрачається.

8. Щоб уникнути непорозумінь, говоріть безпосередньо про те, на що саме ви очікуєте від опонента: «Ми всією родиною просимо Вітю не лякати нашу донечку дохлим пацюком. Ви могли б обговорити це з вашим сином? Вихователька обіцяла сприяти».

Або «Петрик використовує підтяжки, щоб стріляти по однокласниках. Не могли б ви запропонувати йому замість підтяжок ремінь?»

9. Навіть якщо до вашої думки не дослухаються, будьте дружелюбними. Тоді ніхто, крім вас, не зможе похвалятися, що вчора спілкувався з хамами. До того завжди ймовірно, що десь поруч перебуває ваша дитина. Ми їй подамо приклад.
10. З’ясуйте відразу: перед вами батько, який просто не бачив складної ситуації, не зрозумів, що трапилося, або ж людина, яка її ігнорує, а то й сама навчає дітей капостити. У першому випадку спокійна розмова може допомогти. У другому — надії порозумітися досить мало й доведеться просто триматися від них подалі.
11. Що зовсім неприйнятно — це шантаж («Відпусти кіску, а то ми скакалку не повернемо!») і непотрібні поради. Неприпустимо говорити щось на зразок: «Це від того, що ви його сосисками годуєте — від них агресія посилюється», тому що наступна агресія буде спрямована на вашу адресу.
12. Не завжди потрібні батьки, якщо ви можете сказати щось просто чужій дитині. Важливо пам’ятати, що людина перед вами вразлива і значно слабша. Нічого немає страшного в тому, щоб попросити: «Хлопчику, відпусти, будь ласка, двері. Ти мені черевик затиснув…».
13. До речі, той батько, якому ви щойно телефонували, може погодитися, а потім залишити всі прохання без уваги. Так теж трапляється.

Тому ще раз поговоріть з учителем або вихователем, обов’язково — зі своєю дитиною: як бути, якщо Тетянка знову прийде з гучномовцем і в нього цілий день кричатиме. Куди можна сховатися, куди зателефонувати, яким словом передати дівчинці вітання тощо.