Іноді відмовляти дитині необхідно: наприклад, вона вимагає морозиво, незважаючи на застуду, чи хоче схопити собаку за хвіст. Але говорити слово «ні» потрібно правильно, щоб заборона не спричиняла істерик, образ та належним чином відклалася у пам’яті.

Відразу зауважимо, що всі поради розраховані в першу чергу на дітей старше 2–3 років. У молодшому віці мислення ще розвинене недостатньо, і дитину краще фізично ізолювати від потенційних загроз, не брати до магазину.

Які правила відмови слід пам’ятати?

«Ні» — завжди «ні». Якщо ви вже відмовили дитині, жодні вмовляння та істерики не повинні змінити ваше рішення. Жодних «гаразд, так, тільки замовкни!». Інакше дитина це запам’ятає і буде під час кожної відмови домагатися свого через той спосіб, що вже спрацював.

Відмовляйте якомога рідше. Зважаючи на попередній пункт, кажіть «ні» тільки тоді, коли ви абсолютно впевнені, що не зміните свого рішення. Це не означає, що дитині потрібно багато дозволяти, просто категорична відмова — це не єдиний виховний інструмент. Про інші способи поговоримо нижче, але стежте, щоб відмови не звучали по десять разів на день, бо це створює доволі негативний психологічний клімат та зменшує вагомість вашого слова.

Пояснюйте відмову. Обов’язково після слів «ні», «не можна», «не чіпай» поясніть, чому саме: кип’яток обпече і буде дуже-дуже боляче, від надмірного вживання солодкого псуються зуби, бродячий собака може вкусити тощо. Без пояснення відмова просто не подіє та спровокує шквал емоцій, від канючення до образ. Удома можете повернутися до теми: наприклад, знайти картинки зубів, уражених карієсом, щоб попередити майбутні аналогічні випадки.

Важливо: пояснення має бути чесним! Зрозуміє, не хвилюйтеся, діти взагалі розумніші, ніж інколи здається. А вигадки-залякування на зразок «від солодощів болять вуха» чи «якщо кривлятися, гримаса залишиться назавжди» обов’язково розкриваються, тож довіру до ваших слів буде підірвано.

Керуйте увагою дитини. Іноді простіше запобігти проблемі: наприклад, якщо ви проходите повз магазин з іграшками чи прилавок, повний солодощів, відволікайте дитину будь-якою захопливою темою. Наприклад, пригадайте його улюбленого мультиплікаційного героя та обговоріть, як можна зліпити його з пластиліну. Запасіть декілька таких тем завчасно, щоб завжди мати напоготові, як фокусник у рукаві.

Спочатку шукайте компроміс. Якщо перехопити увагу не вдалося, перед жорсткою відмовою спробуйте ще один варіант — пошук компромісу. Наприклад, малюк із фломастером знайшов ваш паспорт та хоче домалювати туди інших членів сім’ї: природньо, ви не просто віднімете документ, але й пошукаєте йому гідну заміну, в ідеалі альбом з гарними білими аркушами. Чи пообіцяєте купити новий альбом.

У магазині можна, не відмовляючи жорстко, запропонувати спочатку вибрати фрукти. Нехай малюк їх вибирає сам, це захопить його, якщо під час вибору постійно розмовляти, фантазувати на тему «що ми приготуємо з цих фруктів».

Відмовляйте твердо, але спокійно. Спокійний та впевнений тон — запорука виховного ефекту. Будь-яка емоція розцінюється як оцінювання особистості. Агресію дитина сприймає як спробу її образити, надмірну суворість як ознаку, що її не люблять. Не варто також посміхатися, бо малюк помилково вважатиме, що з ним так грають.

Домовтеся з усіма близькими про єдину виховну стратегію. Якщо матуся відмовляє у придбанні іграшкового автомату, батько також повинен відмовити. Якщо батьки забороняють їсти по п’ять цукерок підряд, бабуся також не має дозволяти. Звісно, всі ситуації передбачити завчасно неможливо, але якщо дитина раптово почала вимагати шкідливі солодощі, одразу розкажіть про це близьким, обговоріть ситуацію та попередьте їх.

Не відкуповуйтеся солодощами чи іграшками. Навіть якщо ви дуже стомлені та не маєте настрою гратися, не замінюйте свою увагу до дитини покупкою чергової іграшки. Обійми, сумісні посиденьки значно важливіші та корисніші. Ви ж не хочете перетворитися з люблячих батьків на джерело подарунків?

Пояснюйте важливість нематеріальних цінностей. Це вже не тільки в магазині — завжди та всюди виховуйте дитину так, щоб вона розуміла: духовні цінності важливіші за матеріальні. Багато дітей схильні вимірювати свою значущість у кількості іграшок. Пояснюйте, що вміти робити щось цікаве цінніше, ніж просто володіти, що дружба важливіша та веселіша. Звертати увагу на іграшки дитина, звісно, буде. Дуже важливо, щоб вони не стали головною цінністю у її житті.

Схвалюйте адекватну реакцію. Якщо дитина сприйняла відмову з сумом, але спокійно — обов’язково хваліть таку поведінку. Підкреслюйте свою радість фразами на зразок: «Як добре, що ти все розумієш, ти в мене вже такий дорослий (така доросла)!». Дитині, звісно, теж приємніше бачити батьків радісними, ніж розлюченими, і слухняна поведінка поступово закріпиться.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: