Деякі звичні батьківські фрази, на перший погляд цілком раціональні, можуть нести приховану загрозу. З’ясуймо, чому в деяких словах приховано небезпеку та що варто виключити з лексикону.

1. «Молодець, гарна робота». Постійні схвалення за будь-що роблять дитину залежною від похвали. Стимулом до дії стає не результат власне цієї дії, а очікування чергового «який молодець!» чи «от розумниця!». Самостійно одягнутися, вчасно зібратися, охайно скласти свої речі — все це не досягнення, а норма. Тож припиніть хвалити дитину за будь-які дрібниці, залиште похвалу для справжніх досягнень.

Якщо зовсім важко утриматися, можна замінити загальне «молодець» на конкретні деталі ситуації: «мені подобається, що ти сам можеш вигадати цікаву гру».

2. «Не розмовляй з незнайомцями». Ця фраза занадто загальна, а тому важка для виконання. По-перше, привітна та ввічлива людина не виглядає небезпечною, тож незрозуміло, чому з нею не можна спілкуватися та знайомитися. По-друге, незнайомців навколо більшість, і весь світ починає виглядати жахливим, загрозливим та непривітним. Не залякуйте дитину, а краще опрацюйте поширені сценарії.  Дитина повинна знати, як поводитися, якщо незнайомець пригощає солодощами і кличе піти з ним, або сісти в машину та показати шлях до магазину.
3. «Будь обережний! Не впади!». Коли ви так звертаєтеся до дитини, яка лізе на дерево чи ще кудись, ризик, що вона впаде, тільки підвищується. Увага відволікається, напруження зростає… До того ж у конструкціях з «не» на зразок «не впади», «не бігай» ключовим є слово «впади», «бігай», воно спричиняє сильнішу емоційну реакцію, а частку «не» мозок ігнорує. Тому краще замінити такі команди на чіткі вказівки, що варто робити, наприклад: «Стій!», «Тримайся!».
4. «Я на дієті». Якщо ви постійно працюєте над поліпшенням фігури, це потрібно робити з позитивом. Коли дитина чує, як матуся постійно звертає увагу на зайву вагу, у неї виникає нездорове ставлення до власного тіла. Значно краще звучать позитивні фрази: «Я їм таку їжу, бо від неї почуваюся найкраще».

Подібна ситуація стосується і спорту. Зітхання на кшталт «Треба нарешті позайматися» демонструють, що від спорту задоволення не отримаєш, тож дитина й далі сприйматиме його як катування. Погодьтеся, значно приємніше сказано: «Така гарна погода на вулиці, пробіжуся!».

5. «Ми не можемо собі дозволити таку покупку». Це найпростіша відповідь на прохання дитини купити іграшку. Говорити цю фразу занадто часто не варто, дитина зрозуміє це так, ніби її батьки — не успішні люди. Також, коли ви купуєте собі новий телефон, незрозуміло, чому дитині не можна. Це виглядатиме, як байдужість до її бажань. Тому краще переформулювати: «Так, я можу це купити і розумію, що тобі дуже хочеться, але пригадай, ми ж відкладаємо гроші для інших важливих речей». Важливо дати зрозуміти, що економлять в сім’ї не тільки на дитині, і колись її бажання втіляться у життя.
6. «Швидше, поквапся». Ви запізнюєтеся до дитсадка або школи, бо дитина занадто довго одягалася? Краще сказати занепокоєно, але без роздратування: «Ой, нам варто поквапитися!». Так ви нібито об’єднуєтеся в одну команду зі спільною метою, і не звинувачуєте дитину у запізненні. Врешті-решт, саме вам потрібно було розбудити її на 10–15 хвилин раніше.

Ще один спосіб — перетворити поспіх на змагання на зразок «хто першим спустошить тарілку».

7. «Це не страшно». Дитина впала, подряпала коліна і плаче, ви біжите до неї, бачите, що загалом нічого страшного не сталося… І так само говорите їй. Це спроба втішити себе, а не дитину. Увесь ваш досвід свідчить, що подряпане коліно — дрібниці. Але у малюка того досвіду ще бракує, він набуває його просто зараз. Йому просто боляче і тому страшно. Вам у цій ситуації потрібно допомогти дитині розібратися з емоціями. Для цього обійміть її та скажіть: «Я розумію, падіння — це страшно та неприємно. А зараз у тебе щось болить?». Запропонуйте малюкові вибрати: йод або зеленка, та поцілунок на додачу.
8.     «Солодке лише після їжі». Такою фразою ви поділяєте все їстівне на привабливі солодощі та нудну «серйозну їжу». Щоб дитина не сприймала кожен обід як покарання, хваліть звичайну їжу, самі насолоджуйтеся борщем чи кашею. Якщо не вдається, знайдіть смачніший рецепт: можливо, саме в цьому причина відсутності апетиту малюка. Пам’ятайте: дитина засвоює саме ваші харчові звички.
9. «Давай допоможу». Неважливо, в чому — складати конструктор, розгадувати загадки тощо. Постійно пропонувати допомогу, робити це занадто рано шкідливо, бо дитина може привчитися чекати на готовий розв’язок, а навичка шукати розв’язок самостійно так і не з’явиться. Замість прямої допомоги поставте запитання, що спрямують думку дитини у правильному напрямі, а це дасть їй змогу знайти розв’язання завдання самостійно.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: