Логопеди, психологи, педагоги та прості батьки зазначають, що сьогодні діти дуже пізно говорять свої перші слова. Якщо раніше дитина у віці 2 років нікого не дивувала тим, що ставила правильно запитання, говорила повними реченнями та не припускалася помилок під час вимови закінчення слів, а зараз її вважають чи не індиго. Чому так відбувається? Що робити, аби дитина краще розмовляла? Спочатку потрібно зрозуміти причину поганого мовлення у сина чи доньки.

Причини затримання мовлення у дітей

Якщо дитина в 3–4 роки розмовляє лише кількома словами: мама, тато, баба, пішли, хочу, дай, та ще й у них припускається помилок, тут і без спеціаліста зрозуміло, що це затримання мовлення. Це пов’язано з багатьма факторами, що може підтвердити фахівець.

Але головний з них, що можна виправити без лікарських засобів і відвідування логопеда, — це батьківське абстрагування від сімейних бесід. Мати з татом спілкуються більше в інтернеті, ніж удома чи з друзями. Навіть на дитячому майданчику матусі та діти, у яких є телефони, часто дивляться в екрани.

Молоді недосвідчені батьки не звертають увагу на те, що дитина говорить погано, або взагалі не починає вчасно це робити. «Виговориться самостійно!» — так на незручні питання відповідають мами та татусі дітей із затриманням мовлення. Дитина, звісно, може виговоритися самостійно, але не завжди в неї буде якісне мовлення. В мовленні існують такі проблеми, що потребують негайного розв’язання, а якщо це робити пізніше, то виникає незворотний процес. І проблема вже не в обсязі словникового запасу. Головне — труднощі з вимовою деяких звуків ([р], [ш], [л], [в] тощо) залишаються назавжди.

Батьки зробили інвалідом

Так, наприклад, в одній сім’ї батьки працювали програмістами. І навіть вдома вони майже весь час проводили за комп’ютером, розмовляючи між собою кількома фразами. У них підростав син Андрій, який також уже з 2-х років грався за комп’ютером. Дитина тривалий час не розмовляла, батьки все чекали, мовляв, усі діти різні, настане час — заговорить. Коли вони почали бити на спалах, а це було перед школою, хлопцеві виповнилося 6 років. На обстеженні логопеди та неврологи визначали, у дитини відсутні патологій, вона мала гарний слух, мовленнєвий апарат був у повному порядку. Але умови, у яких він виховувався, вплинули на розвиток мовлення. Андрій не відвідував дитячого садочку, гуляв на вулиці лише з батьками та планшетом. Отже, не бачачи перед собою прикладу, навіть не чуючи, як батьки між собою розмовляють, хлопчик перетворився на інваліда. Експерти пояснили батькам, що втрачено найголовніше, чого неможна повернути, — час. Мовленнєвий апарат дитині фахівці потроху розвинули, Андрій почав говорити. Але ж все одно в нього залишилися проблеми з вимовою слів назавжди.

Тож, як уникнути таких страшних наслідків? Як розвивати мовлення дитини?

    1. Необхідно розмовляти з дитиною та читати вголос. Дитину варто залучати до діалогу, якщо вона сама розмовляє не активно. Малюк також обов’язково повинен бачити, як спілкуються інші. Зверніть увагу: ви дивитеся на дитину, вимовляючи нові слова, вона інстинктивно дивиться на рот, наче хоче дізнатися, як саме вимовляються певні склади. Читання вголос книжок завжди допомагає розвивати дитяче мовлення, а також збагачує словниковий запас дитини.

    2. Вивчати основні правила складання речень. Розкажіть дитині, з чого складається речення, як змінюються дієслова, які саме займенники слід використовувати в певних випадках. Бо діти часто плутають, на дівчаток говорять ВІН, а на хлопчиків — ВОНА. Або у дієсловах припускаються помилок. Не потрібно вивчати з малюком таблицю дієслів, достатньо вивчити кілька прикладів, а поступово він зрозуміє закономірність.

    3. Займатися з дитиною логопедичними вправами. Не залежно від того, є у дитини проблеми з вимовою слів чи ні, логопедичні вправи у формі гри ніколи не завадять. Одна вихователька пригадувала, як кілька дітей прийшли до дитячого садочка, не вимовляючи дуже багато звуків. Через те, що вона їх не розуміла та було важко спілкуватися, Оксана почала з ними грати в логопедичні ігри («паркан», «літачок», «посмішка», «слоник» та подібні) по 5–6 хвилин на день, буквально через тиждень, слова дітей вже можна було зрозуміти.

    4. Стежити за вимовою вже вивчених слів. Дуже часто трапляється, що батьки не помічають, як дитина неправильно вимовляє слова. Навпаки посміхаючись повторюють за нею: «То у кішки «рапки», кажеш, м’якенькі?» Замість правильного «лапки». Цього неможна робити, усі слова необхідно вимовляти чітко без усіляких «сю-сю-сю», навіть з найменшими. Бо інакше дитина швидко запам’ятовує неправильну версію слова, а потім важко перевчається, або взагалі так запам’ятовує помилковий варіант. А це впливає потім на правопис і кількість граматичних помилок під час письма в школі. Тому головне — не виправляти відразу всі слова, з якими у дитини проблеми, а сконцентруватися на одному слові, кілька днів у формі гри працювати над його вимовою. Коли ви бачите, що все гаразд, можна працювати над іншим словом.

    5. Вивчати нові слова щодня. Дуже корисно взяти за правило щодня вивчати одне нове слово, пояснювати, що воно означає, та складати з ним речення. А потім із дитиною старшого віку можна записувати ці слова в особистий зроблений словник (розкреслений зошит, де є три стовпчики, де записано слово, пояснення та кілька речень).

Таким чином можна не лише розвинути мовлення, але й збільшити словниковий запас дитини.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: