Розвивати емоційний інтелект можна, починаючи з трирічного віку. Діти поступово можуть навчитися розрізняти емоції. Допоможуть у цьому такі ігри.

1. «Чому заплакав мішка?» Візьміть улюблену м’яку іграшку дитини або ляльку. Скажіть дитині, що лялька плаче. Малюк має визначити причину і заспокоїти. Підказуйте дитині, що в різних ситуаціях необхідно діяти по-різному: плаче від рани чи болю — звернутися до лікаря, дати ліки; плаче від образи — пожаліти, пояснити.

2. «Відгадай емоцію». Виготуйте картки із зображенням облич із різними почуттями. Найпоширеніші — радість, сум, здивування, страх, посмішка. Обговоріть із дитиною, які емоції на них зображені, за яких обставин вони можуть виникати. Можна розвинути гру і запропонувати дитині різні ситуації, а вона має зобразити емоції, що виникають (наприклад: отримав подарунок, розбив чашку, вдарився тощо).

3. «Ласкава гра». У цю гру можна грати впродовж усього дня і залучити всіх членів сім’ї, а можна для початку лише грати з іграшками. Основне правило: називати все довкола (або вибрані іграшки) пестливими назвами: татусечко, дивись який у мене малюночок; мамусю, пограй зі мною у машиночки і т. ін.

4. «Упізнай за голосом». Емоції необхідно висловити за допомогою слів. Візьміть найпоширенішу фразу, яку говорять діти щодня в садочку — «Добрий ранок!» — і скажіть її з різною інтонацією. Дитина має відгадати ваші почуття. Поміняйтеся ролями.

Для емоційного інтелекту надзвичайно важливо мати розвинену увагу і спостережливість, адже ці якості необхідні для ефективного спілкування. Пограйте в таку гру:

5.  «Щось змінилося?» Запропонуйте дитині уважно оглянути кімнату. Потім малюк має вийти на кілька хвилин, а ви тим часом зробіть деякі зміни: переставте квіти, зніміть картину, закрийте штори. Дитина має відгадати, що змінилось. Звісно ж, поміняйтеся ролями.

6. Для дітей дошкільного віку стануть у пригоді рольові ігри. Пограйте в гру «Допоможи мені словами». Ви граєте ролі людей у різних обставинах, а ваша дитина повинна правильно відреагувати. Спочатку зіграйте роль стомленої мами (малюк повинен вас пожаліти, допомогти прибратися), потім — дитини, яка загубила іграшку, або ж яку посварила бабуся.

7.  «Поділись із другом». Ви граєте роль дитини, у якої є улюблена іграшка. Ваш малюк повинен у вас її попросити. Ви маєте не погоджуватись одразу. Це навчить дитину знаходити потрібні слова. Коли нарешті вас переконають поділитися, поміняйтеся ролями. Щоб уникнути копіювання, нехай ваша дитина, наприклад, їстиме смачну цукерку, а ви просите її поділитися. Якщо нарешті вмовите малюка, запитайте в нього, чому він вирішив поділитися з вами.

Школярі вже мають достатньо розвинену уяву і словниковий запас, тому для них стануть у пригоді ігри з розігрування ситуацій.

8. «Допоможи порозумітися». Знадобляться картки із зображеними ситуаціями або просто уява. Дитина повинна розповісти, як вона діятиме, якщо:

1) побачить, як б’ються два хлопці;

2) хтось захоче погратися її іграшкою;

3) навмисно образила друга і тепер хоче примиритися;

4) ваш варіант.

9. «Поділи риси характеру». Допоможіть дитині визначити позитивні й негативні риси характеру в людині. Скористайтеся папером і ручкою. Спробуйте скласти за допомогою цих якостей портрет одне одного або кожен свій окремо. Проаналізуйте з дитиною, які якості їй подобаються, які вона хотіла б змінити. Така гра сприятиме розвитку адекватної самооцінки, умінню реально оцінювати свої можливості, упевненості.

 10. «Створюємо емоції». Існують позитивні й негативні емоції. Для формування стресостійкості надзвичайно важливо важливо вміти володіти своїми емоціями, переживати більше позитивних. Із дитиною на аркуші паперу запишіть у два стовпчики всі можливі позитивні й негативні емоції. Визначте, які ситуації можуть викликати кожну з них. Сьогодні маєте навчитися викликати першу за списком хорошу емоцію — радість. Що може її викликати? Перегляд веселих картинок чи прогулянка до лісу. Виконайте цю дію і зосередьтеся на тому, що саме сьогодні ви відчуваєте радість. Наступного дня буде інша позитивна емоція, що необхідно навчитися формувати. У разі виникнення стресових ситуацій вам і дитині буде легше, адже ви вже «привчите» себе відчувати позитивні емоції.

Усі описані ігри візьміть до уваги. Але не розподіляйте їх чітко за віком дитини, бо всі діти різні. Не нав’язуйте малюкові картки, якщо йому подобається описувати почуття іграшок. Не тероризуйте підлітка щоденними вправами, якщо в нього і так багато друзів, він чудово вчиться і знає, чого хоче від життя. Хоч ігри і мають виховний характер, вони не повинні перетворюватися на щоденні нудні заняття. Ігри навіть для дорослих дітей мають залишатися іграми.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: