Дітям із гіпоактивним синдромом важко в колективі. Може здатися, що вони відстають у розвитку, та це не так. Їхня незграбність часто спричиняє нові прізвиська. Через це вони недовірливо ставляться до всього нового — знайомств, розваг. Така поведінка може призвести до появи комплексів. Словом, проблеми краще попередити, ніж потім їх усувати. Кілька порад для тих щасливих батьків, які не мали клопоту з гіпоактивною дитиною і вважали, що загальмованість — це нормальний стан.

1. З гіпоактивними дітьми слід багато працювати. Зверніть увагу на ті шкільні предмети, що дійсно цікаві дитині та допоможіть їй розвинути здібності з цієї області знань. Це надасть дитині впевненості.

2. Досить часто таким дітям ставлять діагноз «затримання мовленнєвого розвитку». Насправді це дуже серйозна проблема, що варто розв’язати якомога раніше, краще до початку шкільного віку. Тому зверніться за допомогою до логопеда.

3. Не можна постійно звертати увагу на загальмованість дитини і дратувати її. Це неприємно, а ще може спричинити невроз.

4. Зацікавте дитину якимось заняттям і частіше підбадьорюйте її. Для таких дітей дуже важлива ваша похвала.

Гіпоактивність — це діагноз, що може поставити лише лікар. Якщо ваша дитина повільна і млява, це не означає, що вона гіпоактивна. Гіпоактивність — це не просто особливість характеру, а патологія. Ідеться про пологову травму, під час якої сталося порушення мозкового кровообігу, у результаті чого постраждали процеси збудження. Тому описаних вище рекомендацій замало. Відвідайте невропатолога. Він припише вам препарати, масаж, фізіотерапію. Також не зайвим буде відвідати психолога, який допоможе дібрати індивідуальні прийоми для організації дня гіпоактивної людини.

Гіпоактивність хоч і діагноз, але така дитина практично здорова, має нормальний інтелект, і симптоми зникають зазвичай до настання підліткового віку. Тому наберіться терпіння і допоможіть дитині пристосуватися до швидкого ритму життя.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: