Усі люди непокоються під час розлуки, прощання чи переїзду. Але, на відміну від дорослих, які вже вміють контролювати свої емоції, дітям це дається вкрай важко. Вони можуть капризувати, розуміючи, що мама ось-ось кудись піде, залишивши їх.

Особливо тяжко розлуку переживають діти у віці від 1,5 до 3 років. У цей період малюк починає розуміти, що вони з мамою — це не єдине ціле, а світ не обертається довкола нього. Дитина поступово усвідомлює це, тому з’являється страх: мама піде, я залишуся без допомоги, ніхто не буде виконувати моїх бажань та задовольняти мої потреби. Малюк розуміє, що не може контролювати дії інших людей, тому це його також непокоїть.

У якому віці краще розпочати сепарацію мами та дитини?

Розпочинаючи з 6 місяців, ви можете поставо починати залишати малюка з іншими дорослими. Почніть з 30 хвилин, щоб до року можна було спокійно збільшити цей час до 6–7 годин. Це не буде травматично, адже дитина поступово звикатиме до збільшення часу розлуки.

Будьте чуйними до емоцій малюка. Приймайте їх та допомагайте впоратися. Так він вчитиметься ладнати зі своєю тривогою.

Як допомогти дитині впоратися із тривогою через сепарацію?

• Будьте передбачуваними. Дитина має розуміти, коли ви збираєтеся піти, коли повернетеся.
• Приймайте емоції. Не нервуйте і не зліться, коли малюк плаче та не відпускає вас. Реагуйте спокійно.
• Учіться впоратися з власною тривогою. Часом мами нервують через розлуку більше, ані малюки. Будьте морально готовими до цього.
• Прощайтеся швидко й просто: поцілували, обійняли й пішли.
• Не чекайте, поки дитина припинить плакати. Через це тривога лише посилюватиметься.
• Складіть із малюком список справ для неї: чим вона може займатися, поки вас немає. Так малюк почуватиметься спокійніше.

Так, розлука — це завжди важко, але треба через це пройти та рухатися далі.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: