Дорослішаючи, діти дедалі більше використовують різні манери спілкування. І якщо дорослі вміють знайти час та місце для такого іронічного жанру як сарказм, то діти зазвичай використовують його, «бо вміють». Часто це виглядає як зневага до інших, або звичайне буркотіння чи незадоволення. Насправді сарказм сарказму не рівня. Він також буває різним. Іноді таким чином дитина може впоратися з емоціями гніву. Й тоді вже краще так, ніж жбурляти речі чи підвищувати голос.

Будьте прикладом

Перші, в кого діти вчаться іронічних висловлювань і всього іншого, — це, звісно, батьки. Можливо, ви самі полюбляєте так спілкуватися з дитиною чи іншими дорослими. Наприклад, коли ви вкотре побачили розкидане ліжко, можете сказати: «Який ти молодець! Зробив усе як я просила, й навіть без нагадувань!». Дитина переймає таку модель спілкування. Намагайтеся її уникати.

Установіть правила

Якщо вже так трапилося, що ви почали помічати за дитиною саркастичні висловлювання, поговоріть із нею. Поясніть, що вони можуть бути образливими для вас і для інших. Установіть межі та запропонуйте альтернативу. Мистецтво спілкування також потребує тренувань.

Попереджайте

Як і з порушенням інших меж, потрібно визначити наслідки такої поведінки. Наголошуйте, коли дитина використовує саркастичне висловлювання. Можливо, вона сама не помічає цього. Якщо ситуація повторюється — застосовуйте санкції. Порушив межі — отримав наслідки.

Ігноруйте

Можливо, дитина використовує іронію, щоб привернути вашу увагу. Тоді подібні висловлювання ви будете чути лише у розмові з вами. Що робити? Реагуйте спокійно. Наче ви зовсім нічого не помітили. З часом поясніть їй про важливість приємних слів, сказаних одне одному.

Питайте

Як ми говорили на початку, за сарказмом часто приховані інші, більш глибокі емоції. Коли ви бачите, що дитина погано почувається, але на ваші запитання відповідає емоційним «Усе чудово!», спробуйте поставити зустрічні запитання. Допоможіть дитині відкрити вам справжні почуття.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: