Трапляється, що з ранку ви проводжаєте у школу задоволену та щасливу дитину, а ввечері на ваше просте «Як минув день?» отримуєте знебарвлене «Нормально». Усе. Ви — у розпачі, дитина — в свою кімнату. Та чи все так погано? Ми підготували 4 причини того, чому іноді підліток не хоче з вами говорити.

Боїться реакції

Діти чудово знають, як ми реагуємо на певні речі. Тому намагаються зайвий раз не спонукати нас до певних емоцій. Якщо ви й самі самоіронічні та розумієте, що справа дійсно в цьому, можете так і запитати: «Гадаєш, я зараз почну читати нотації?». Це позбавить напруження й скоріш за все дитина почне діалог. Але, будь ласка, втримайтеся таки від нотацій.

Розуміє про наслідки

Якщо від самого початку у вашій родині існують межі та наслідки за їхні порушення, то швидше за все дитина чудово розуміє, де на неї чекає покарання. Намагайтеся легше приймати те, що підлітки часто коять дурниці. Якщо постійно тиснути й карати, то ви навіть не будете знати, що робить ваша дитина. Ставлячись із розумінням до перехідного віку, матимете більше шансів на довірливі відкриті стосунки з підлітком.

Боїться, що ви все розповісте

Часто дитина ділиться з мамою чи татом своїми секретами. Не розуміючи цього, батьки розповідають це іншим людям. Важливо пояснити дитині, що все, про що ви говорите, залишається між вами. І дійсно дотримувати цього правила.

Потребує самоаналізу

Не завжди причиною похмурого настрою дитини є батьки. Не переймайте на себе провину за те, що у підлітка поганий настрій. Переживати певні психологічні труднощі (сварку з другом, нерозділене кохання, розчарування) — це нормально. А ще нормально, що підліткові спочатку потрібно залишитися наодинці й трохи заспокоїтися. А потім уже прийти до вас і розповісти.

Якщо у вас стосунки з дитиною завжди були побудовані на довірі, то вам нічого й хвилюватися. Головне — продовжуйте безумно любити своїх підлітків у цей не простий час. І будьте завжди на їхній стороні.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: