Дитина часто плаче та влаштовує істерики. Це одна з найчастіших ситуацій, яка трапляється у процесі виховання. На жаль, слова «Зараз же заспокойся!» на дитину не діють. Її психіка працює інакше. Більше про це ви можете прочитати в книзі Марії Малихіної «Дитина у світі емоцій». Батьки й діти не чують одне одного, не розуміють.  Чому? 

Ну ж бо зазирнемо глибше — у почуття самих батьків, чиї діти розриваються від гучної істерики. Що ми можемо почути?

• Я не можу витримувати цих сліз, вони змушують мене почуватися безсилою.
• Мені не дозволяли у дитинстві так поводитися. Чому моя дитина так робить?
• Через такі емоції мені незручно перед оточуючими.
• Він просто мною маніпулює!
• Якщо я зараз не можу його контролювати, що буде далі?

Техніки власного заспокоєння (лічити до 10, глибоко дихати) — це речі не найважливіші. Важливо проаналізувати власні почуття поруч із дитиною. Через стрімкий графік життя нам доводиться витрачати багато енергії.  Стомлений після роботи тато не буде ввечері спокійно переживати дитячу істерику. Втомлена мама, яка й сама вже виснажена, не матиме ресурсів, щоб допомогти дитині відновити власну шкалу емоцій.  

Дитяча істерика стає справжнім випробовуванням для всієї родини. Але щоб там не вигадували дорослі, для дитини це спосіб позбутися напруження з власної психіки.

Дитина не має намірів посварити маму з татом.

Дитина не має намірів зганьбити вас перед оточуючими.

Дитина не має намірів довести вас до психічного зриву. 

Дитина просто переживає свої почуття й емоції так, як вона поки що вміє.

Коли ви зможете це усвідомити, припиніть накручувати та роздратовувати власну психіку, коли ви навчитеся приймати емоції дитини спокійно, тоді ви можете лічити до 10 та глибоко дихати. 

Допоможете дитині відновити емоційну рівновагу, якщо ваша емоційна рівновага відновлена.