Інколи вже просто не можливо стриматися, і ненароком батьки таки підвищують голос на дитину. І хоча всім відомо, що криком ситуацію не виправиш, контролювати себе однаково важко. Як не зриватися на дитину? І як зробити так, щоб вона нас чула з першого разу? Пропонуємо 4 способи. 

Постукайте пальцем собі по лобі

Ні, це не жарт. «Мисляча» частина нашого мозку розташована на рівні лоба. І коли емоції беруть гору, доречно активувати раціональне мислення. Це вправа, яка допоможе вам вчасно зупинитися і поміркувати: «Чому я гніваюся? Якого результату я очікую від дитини?». Цей жест зайвий раз нагадає вам, що діяти емоційно у разі стресової ситуації — не варіант. 

Поводьтеся незвично

Знайдіть альтернативу крику. Стрибайте, помовчіть, зробіть глибокий вдих. Або побешкетуйте. Дитячий психолог Дженніфер Колорі у моменти напруженої ситуації з дитиною починає кукурікати. Кричати після такого вже не захочеться. 

Вмикайте «вчительський тон»

Якщо ви не підвищуєте голос на дитину, це не означає, що вона може поводитися як завгодно. Коли дитина порушує межі дозволенного, виражайте свою думку не криком, а суворим спокійним тоном. При цьому будьте впевнені у собі та своїх словах. 

Не бійтеся повторити декілька разів

У маленької дитини ще не розвинена та частина мозку, що відповідає за свідомість та зваженість рішень. Тому діти можуть забувати те, що ви сказали ще годину тому. Повторюйте, повторюйте і повторюйте! Спокійно, впевнено й послідовно. І так допоки дитина не запам’ятає. 

Врешті-решт, у всіх нас інколи закінчуються нерви. І якщо крик не є вашим постійним стилем спілкування з дитиною, і ви інколи зриваєтеся, — не картайте себе за це. Від цього ви не станете поганими батьками. Перепросіть у дитини, поясніть, що сталося, і відпустіть. Важливо вміти співчувати не лише дитині, але й собі самому.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ: