Як би сторонні не радили вам, молоді матусі, намагатися не звертати уваги на дитину щоразу, коли вона плаче, вони ніколи не матимуть рації. Дослідження учених і психологів, багаторічні спостереження довели позитивний вплив материнської уваги на формування особистості. Ваша посмішка, тепло ваших рук, звук колискової закладають перші паростки добра, співчуття у малюка. Дитина починає з довірою ставитися до всього навколишнього, адже вона впевнена, що на кожен поклик мама прийде. У прив’язаності дитини до матері немає нічого поганого. Це гарна основа для майбутніх успішних стосунків з оточуючими.

Наслідки материнської байдужості. Натомість дитина, яка не отримала достатньої уваги матері, може відчувати певну обмеженість і замкненість у пізнанні нею навколишнього світу. Такі діти або самі починають уникати контакту з матір’ю, або мають двоїсті відчуття: начебто і прагнуть материнської ласки, а отримавши її, поспішають відштовхнути. Може здатися, що це особливості характеру, та чи можна сперечатися з доказами? Американськими психологами в результаті спостережень за групою дітей, серед яких були ті, які прив’язані до матері, інші — уникали контакту або мали двоїсті почуття, було виявлено, що вже у дворічному віці перші більш уміло поводилися серед однолітків, проявляли більше фантазії в іграх, наполегливість у навчанні. Холодні відносини матері та дитини призводять до низького рівня інтелектуального розвитку.

Чи на всі потреби мати повинна реагувати негайно? Звісно, це не так, але бути уважною до прохань малюка корисно для самої жінки, оскільки її дитина вже після досягнення однорічного віку стане менш плаксивою, адже буде впевнена у зв’язку з матір’ю. Таких дітей не можливо зіпсувати ані проявом до них надмірної уваги, ані різними обмеженнями, вони достатньо впевнені у собі і рішучі.

Ми звикли, що жінка діє, керуючись власними емоціями і материнським інстинктом, тому відчуваючи потребу в тісному контакті з дитиною, не відмовляйте собі у цьому, помилково вважаючи, що таким чином ви швидше навчите її бути самостійною. У цьому випадку виявляється все навпаки: чим швидше ви налагодите довірливі тісні стосунки з дитиною, тим швидше вона стане самостійною.