Маємо класну підбірку для вас

Велика плутанина

Ведучого можна обрати за допомогою лічилки. А тепер — правила гри: ведучий вимовляє вголос: «Вухо!», і повинен при цьому взятися за вухо. Вимовляючи: «Ніс!» — за ніс. «Рука!» — береться за руку. Решта дітей повторює його дії. Через певний час ведучий починає заплутувати гравців, «помилятися». Він називає одну частину тіла, а показує на іншу: наприклад, говорить: «Ніс!», а береться за вухо. Завдання гравців — не за- плутатися і показувати ту частину тіла, про яку йдеться. З роллю ведучого цілком упорається малюк будь-якого віку. Така гра прекрасно розвиває увагу і швидкість реакції.

У цілковитій темряві

Насправді ніякої темряви не буде. Просто Ви приготуєте заздалегідь декілька шарфиків або хусток, щоб зав’язати дітям очі. Для цієї гри візьміть будь-який набір кубиків. Грати в неї найкраще на підлозі, на килимку. Поставте перед дітьми коробки з кубиками, зав’яжіть дітям очі та запропонуйте кожному побудувати свою вежу з кубиків. А одній дитині очі не зав’язуйте. Її завдання — рахувати, скільки кубиків вдалося поставити до того моменту, як вежа повалилася. У кого ж буде найвищий будинок? Відмінне тренування координації рухів дітям забезпечене.

Що не так?

Приготуйте декілька іграшок приблизно одного розміру. Один із малюків буде ведучим. Він виставляє на стіл кілька іграшок. Їхня кількість залежить від віку решти гравців. Діти 2–3 років цілком можуть гратися 5–6 іграшками. Для доросліших дітей їхню кількість можна збільшити до 7–10. Отже, іграшки розставлені на столі. Діти їх уважно розглядають, і ведучий просить запам’ятати іграшки. Потім він говорить: «Відверніться і закрийте очі долоньками». Після цього ведучий забирає яку-небудь іграшку на свій розсуд. Коли діти повернуться, вони повинні з’ясувати, якої ж іграшки не вистачає, і назвати її. Поступово, залежно від успіхів і віку дітей, гру можна ускладнювати. Наприклад, кількість предметів повинна збільшуватися. А ще можна ставити схожі іграшки (кубики, що різняться кольором, однакові лялечки з різними бантиками тощо). Можна не забирати предмети, а просто змінювати їх місцями. Коли діти повернуться, потрібно запитати: «Що змінилося?» Така гра прекрасно розвиває зорову пам’ять та увагу.

Намалюємо музику

Ця гра є доречною на всі випадки життя. Дайте дітям папір, олівці або фарби. Нехай сядуть зручніше. Зараз вони будуть слухати музику. Якщо Ви граєте на якому-небудь музичному інструменті, виконайте дітям невеликий музичний твір (етюд, п’єсу, пісеньку), слухаючи який, діти зможуть уявити собі яскраві образи, висловити через малюнок характер музичного уривка. А якщо грати Ви не вмієте, тоді увімкніть аудіозапис. Малювати кожна дитина може на своєму аркуші паперу. Причому молодшим дітям можете заздалегідь накреслити який-небудь контур, що вони зможуть розфарбовувати. А можна виконувати малюнок удвох або втрьох. Але при цьому попередьте дітей, що розмовляти не можна. Досить часто в цій грі малюнки найменших художників виявляються найцікавішими і несподіваними.

Показуємо вірші, а не розповідаємо

Виявляється, вірші можна не тільки розповідати. Їх можна показати. Це так весело! Кожна дитина по черзі може ставати ведучим і придумувати рухи, а решта буде повторювати. У такій грі для кожної дитини є щось привабливе: для малюка — різноманітні рухи, для дорослішої дитини — ритм, зміст і можливість навчити маленького чого-небудь нового. Для таких ігор краще обрати вірші, які є невеликими за обсягом, але дуже яскравими та образними, в яких є, що показувати:

Миші бігали, шуміли (бігати по колу)

І по даху тупотіли (тупотіти ногами),

Танцювали всі гопак (пританцьовувати),

В долоні плескали — отак (плескати в долоні)!

Кіт на дереві дрімав (підкладати долоньки під щічку і закривати вічка),

Потягався, позіхав (потягуватися, позіхати і прикривати рот долонькою).

Галас кіт почув — і «Няв!» — (прикладати долоньку до вуха, прислухатися, нявкати),

Танцюристів розігнав (усі розбігаються)!

У цю гру можна гратися безліч разів, і вона не набридне. Змінюються тільки вірші, а правила залишаються ті самі.