Діти та гроші — це тема актуальна сьогодні, одним із дискусійних питань є: «Чи потрібно платити дитині за хатні справи та гарні оцінки?».

Американські психологи виховують дитину у жорстких товарно-грошових відносинах. Кишенькові гроші необхідно заробити. У старшому віці майже усі підлітки працюють, а на декого оформлюють кредити на навчання і дитина розраховується самостійно. Вітчизняні психологи, здебільшого, радять не платити за допомогу дитини по господарству, адже у кожного повинні бути свої обов’язки. Тож, як учинити батькам! Який метод виховання обрати?

Платити чи ні дитині за допомогу по господарству?

У кожній сім’ї, звісно, є своя позиція виховання, що залежить від багатьох складових (системи цінностей, традицій та стилю спілкування між членами родини). Одні батьки звикли платити, бо їм також (у їхньому дитинстві) платили за допомогу батькам і успішність у школі, інші — вважають це абсурдним, адже дитина повинна мати свої зобов’язання та  виконувати хатню роботу апріорі.

Ми візьмемо, як зразок, американський стиль виховання. Так, змалечку будемо дитині платити за все: прибралася у своїй кімнаті — отримай 20 грн, вимила посуд — 30 грн, посиділа з молодшим братом — 50 грн, винесла сміття — 10 грн… (Ціни в різних родинах різняться.) З одного боку гарна арифметика: у дитини свої кошти, вона їх рахує, точно знаючи, скільки вона отримає за свою роботу, мотивація «більше попрацюю — більше зароблю». Праця малюка сплачується, в домі все прибрано, конфліктів не виникає, нібито все гаразд. Але колись може виникнути непорозуміння, а в майбутньому це може спричинити безліч проблем.

— Синку, винеси сміття, будь ласка!  

— А скільки ти мені заплатиш? Там же після ремонту назбиралося.

— Поки грошей не має, як заробітну плату отримаю, розрахуюсь.

— Ну тоді і сміття винесу!

Такі та подібні діалоги часто виникають у родинах, де акценти на фінансовому вихованні були поставлені неправильно. І дітям платили за хатню роботу та за гарні оцінки в школі. Стираються цінності, дитина не захоче робити нічого безкоштовно, почне звикати до теорії, що все продається та купується в житті. І в майбутньому ймовірно відмовиться вам стакан води подати безкоштовно. Ви ж самі її до цього привчили! Годі й ображатися! Це наслідки такого методу фінансового виховання.

У чому є небезпека оплачування дітям її гарних оцінок у школі?

Мотивація «гроші — за гарні оцінки» інколи взагалі не діє на деяких дітей, бо вони не здатні до цього через брак своїх умінь, психологічні особливості тощо. Хіба що за кількість двійок чи найменший бал у сукупності за різні предмети (наприклад, за 2 предмети — 10 балів), плати, мамо, репетиторові та підтягуй знання. Звісно, це іронія, інколи ця система просто не працює.

Коли дитина схильна до наук, у навчанні мотивацією стають гроші, то вона починає працювати не заради знань, щоб більше дізнатися, краще розумітися у чомусь, отримати гарну оцінку, а заради грошей. Усе зводитиметься до грошей: «Я ходжу до школи, щоб мама дала мені грошей! Чим вище оцінки — тим більше я отримаю грошей!» Такі настанови, переходячи в студентське життя, привчають дітей платити за свої бали, адже дитина звикла, що чим з кращим балом вона закінчить сесію, тим більше отримає. Усе як відомо купити неможливо, тож колись ця схема не спрацює, і настане час, коли вже доросла дитина не зможе захистити придбану за гроші роботу і опиниться під загрозою бути скороченою.

Психологи проводили багато подібних досліджень про небажану закономірність гроші за гарне навчання.

Дітей об’єднали у дві групи, видали їм фломастери та сказали одним (перша група): «Це чарівний фломастер! Намалюйте щось, що ви бажаєте! Ми проведемо конкурс, чий малюнок кращий!» А іншій групі (друга група) видали фломастери та повідомили інше: «Це чарівний фломастер! Намалюйте щось, і ми кожному заплатимо за це гроші!»

Як ви гадаєте, які малюнки були краще? Яка група з більшим ентузіазмом малювала свої роботи? Звісно діти з першої групи малювали з інтересом і їх малюнки вийшли цікавішими, аніж малюнки другої групи дітей. Бо ті малювали без ентузіазму, аби швидше отримати гроші, малюнки були, м’яко кажучи, нецікавими. Дітей неправильно мотивували, у такому разі не працює уява, а працює відчуття споживацтва: «А, намалюємо будь-що, усе одно всім дадуть гроші!»

За що слід платити дитині, або Спосіб примноження кишенькових

Давайте можливість дитині заробити свої кошти змалечку. Утім, не потрібно, щоб це був банальний вимитий посуд чи винесене сміття. Наприклад, допомога на вашій роботі, якщо це можливо, або на роботі друзів; допомогти татові в його майстерні чи на прохання мами підмести під’їзд з дев’ятого поверху по перший. (Можна залучити подругу до подібної роботи.) До роботи досить часто залучають своїх дітей і заможні батьки, адже дитина повинна відчувати, що слід докласти зусиль, щоб заробити гроші.

Якщо дитина ставить вам запитання: «Чому Маші з сусіднього під’їзду мама платить гроші за вимитий посуд, а ти мені не платиш?» Вам необхідно з дитиною серйозно поговорити. Мабуть, щось у фінансовому вихованні ви проґавали раніше. Тож надолужуйте втрачене!

– Розкажіть дитині про сімейне матеріальне становище, про бюджет, основні витрати.

– Демонструйте відео, мультфільми на тему грошей та дитячого заробітку. Наразі існують не складні програми сімейного бюджету, з якими впорається школяр, книги щодо планування бюджету, ознайомлення з банком та способами накопичування своїх грошей. Інколи трапляється, що саме діти привчають нас до фінансової дисципліни.

– Давайте дитині кишенькові гроші. Навчайте правильно з ними поводитися, але не контролюйте кожну витрату і не критикуйте в жодному разі! (Виняток — заборонені товари: алкоголь, цигарки та інше.)

– Розкажіть дитині про сімейні обов’язки кожного, призначте її особисті обов’язки, що вона буде виконувати безкоштовно.    

– Поясніть, що мамі ніхто не платить за хатні справи. А тато не отримує грошей за те, що полагодив кран або пилососив килими в усіх кімнатах.  Іронізуйте: «Гаразд, синку, тоді з тебе 50 гривень за зварений обід!»

– Поясніть: «Я ходжу на роботу — отримую там заробітну плату. Твоя робота зараз — це навчання в школі. За це ти отримуєш оцінки, своєрідний заробіток. Хатні справи стосуються кожного члена родини, бо ми живемо разом і в родині маємо певні права та обов’язки».

Починайте розмови про гроші та ознайомлення з ними дитини вже з 2–3-х років, тоді у вас не виникатимуть проблеми з дитиною у 7–8 років, а потім у підлітковому віці. Адже вона не може поводитися з грошима, звикла споживацькі ставитися до батьків, не вміє розпоряджатися кишеньковими коштами та не цінує ані зароблені гроші батьків, ані самих батьків! Якщо розмовляти з дитиною про гроші та все, що з ними пов’язане, привчати змалечку до праці, призначати дитині особисті зобов’язання, батькам ніколи не доведеться чути: «Дай гроші, я приберу в кімнаті! Не заплатиш — не помию посуд!». Навпаки, мати та батько одного разу почують: «А я зварила самостійно суп, скуштуйте!» Або: «Дивись, як я прибрав усю квартиру, не лише у своїй кімнаті!»