За останні 10 років парадигма у свідомості батьків почала зміщуватися. Дедалі більше свідомо розумієш те, що дитина — це повністю відповідальність тата і мами. Раніше на зустрічах та лекціях, присвячених вихованню та розвитку дітей, здебільшого були присутні педагоги. Зараз же батьки відкриті до інформації та щиро бажають знайти відповіді на свої запитання.

Навчатися ми навчаємось, але форма, у якій ми спілкуємося з дітьми, на жаль, не змінилася. Ми як виховували дітей через накази та виконання, так і виховуємо. Але особисті якості змінити складно. Одна справа читати книги, а зовсім інша — практика. Коли дитина посеред вулиці влаштовує гучну істерику, надто складно оговтатися та діяти спокійно й розсудливо. Потрібна щоденна праця, у першу чергу, над собою.

Ким повинні стати батьки?

Бути другом чи батьком? А чому не можна бути і тим, і тим водночас? Постійно контролювати дитину, цікавитися: «Куди ти йдеш?», «Навіщо ти це робиш?» і т. ін. — це не про виховання. Діти потребують батьків-друзів, з якими можна усім поділитися без осудження, порадіти або поплакати разом. 

Бути другом означає слухати і чути, дивитися і бачити, відчувати та співпереживати. І реалізовувати таку модель спілкування з дитиною потрібно не в підлітковому віці, а від самого початку. 

Навчання — справа вчителів?

Виховання дитини не можна ставити на паузу. Це процес, який незмінно триває як удома, так і в школі. Не можна відокремлювати виховання від навчання. Так, дуже добре вивчити таблицю множення, але також потрібно навчитися шукати інші «таблиці множення», мати стрімке бажання розвиватися та здобувати нові знання. Мотивації не можна навчити, її можна лише виховати.

А як щодо покарань?

«Вона постійно чинить так на зло нам!» — можуть поскаржитися батьки. Але перш ніж карати дитину, спробуйте віднайти те саме джерело, яке змушує її робити це саме «на зло». Можливо, ви самі інколи ігноруєте бажання іншого члена родини, роблячи те, що його дратує? Ми звикли звинувачувати у негативних діях дитини усіх, окрім себе. Так, звісно, що окрім батьків є ще й соціум, мультики, ігри і т. ін. Але першоджерело зазвичай ближче, ніж ви гадаєте.

Не виховуйте дітей, виховуйте себе! Сядьте і обміркуйте: якою ви бачите свою дитину у майбутньому? Які якості бажаєте у неї сформувати? Які цінності ви їй передаєте? А чи є у вас самих те, чого ви хочете побачити в дитині? Якщо ні, то час зрощувати їх у собі.